З відступом від червоної лінії забудови, на подвір'ї колишньої садиби, головний двоповерховий будинок якої розібрано у 1970-х рр. 1873 садиба належала київському міщанину І.Гоцаєнку, 1874 перейшла у власність дружини колезького радника М.Смирнової, яка продала її селянину К.Полукарову. Останній здав ділянку в оренду міській управі під розташування штабу 3-го військово-телеграфного парку. З 1890 домовласницею була дружина титулярного радника А.Грабенко, яка 1898 продала частину садиби М.Руднєву, іншою володіла до 1916. 1893 на замовлення А.Грабенко збудовано одноповерховий флігель та цегляний дров'яник за проектом інж.-підполковника О.Середи. Ймовірно, що саме ці споруди послугували основою житлового будинку, добудованого на поч. 20 ст. до трьох поверхів.

Триповерховий, цегляний, пофарбований, секційного типу, у плані складної Г-подібної конфігурації, утвореної паралельним вулиці об'ємом і правим виступним крилом завширшки у два віконні прорізи. Має по дві багатокімнатні квартири на поверсі та по дві комірки з боку сходового майданчика. Конструктивна схема – поздовжні несучі стіни. Перекриття дерев'яні, покрівля даху бляшана по дерев'яних кроквах.

Оздоблений у цегляному стилі з використанням неоготичних мотивів. Головний фасад асиметричної композиції. Заглиблена частина фасаду має дві розкріповки: бічну – на два віконні прорізи та середню – на один проріз. На першому поверсі середньої розкріповки влаштовано парадний вхід з верхнім стрілчастим вікном у багатопрофільному обрамленні, на другому й третьому поверхах – велике аркове вікно з рустованими лиштвами. Вісь входу підкреслена завершенням у вигляді щипця з круглим слуховим віконцем. Фасад розкреслений міжповерховими гуртами, декорований лопатками, надвіконними карнизними сандриками, замковими каменями та лаконічними підвіконними деталями. Має два ряди балконів, які закомпоновані асиметрично. Вікна та балконні двері двостулкові, видовженої прямокутної форми. Вікна третього поверху бічної розкріповки – стрілчастої форми. Вінцевий карниз підкреслено мереживом зубчиків.

В інтер'єрах збереглись ажурні металеві огородження сходів, в окремих квартирах – ліплені розетки та карнизи. Будинок – цінний фрагмент історичної забудови Печерська кін. 19 – поч. 20 ст.

З 1912 у будинку проживав з батьками Крутень Євграф Миколайович (1890– 1917) – військовий льотчик, капітан, один із засновників тактики повітряного бою. Син полковника М.Крутня. Закінчив Володимирський кадетський корпус у Києві (1908), Константинівське артилерійське училище в Санкт-Петербурзі (1911). З 1912 служив у 2-му кінно-гірському артилерійському дивізіоні в Києві. Після табірних зборів на Дарницькому артилерійському по-лігоні 1913, де він вперше був спостерігачем (штурманом) на літакові, захопився авіацією, домігся призначення на стажування до П.Нестерова і переведення на службу в його авіазагін. 1914 закінчив Гатчинську військовоавіаційну школу. З початком 1-ї світової війни воював у 21-му корпусному авіазагоні, з червня 1915 – командир 1-го армійського авіазагону. З квітня 1915 формував, у червні очолив 2-й авіазагін винищувачів 2-ї армії Західного фронту. В листопаді 1916 – березні 1916 вивчав з групою російських льотчиків бойовий досвід союзників у Великій Британії та Франції, воював на франко-німецькому фронті. З квітня 1917 – командир 2-ї бойової авіагрупи на Південно-Західному фронті. Майстерно володів технікою пілотажу і стрілецькою зброєю. Збив бл. 20 літаків противника. З його ініціативи 1916 в російській армії створено спеціальні винищувальні авіазагони. Написав вісім брошур з тактики бойових дій авіації, виданих штабом Верховного Головнокомандувача, розробив понад 20 способів і прийомів бою для літаків різних типів. 7 червня 1917, повертаючись з бойового завдання, через відсутність пального загинув у с.Плотичі під Тернополем. Був перевезений до Києва, похований у Видубицькому монастирі. Пізніше перепохований на Лук'янівському цвинтарі. Тепер на першому поверсі офісні приміщення [906].

• Грабенко А.
,
• Крутень Є. М.
,
• Крутень М.
,
• Середа О.