Вул.  Міський театр (Національна опе­ра України ім. Т. Шевченка), 1897– 1901 (архіт., іст., мист.). У центрі Театральної пл., є її головним композиційним акцентом. 

Житловий будинок 1959, в яко­му проживав Гончар І. М. (іст.). Вул. Січневого повстання, 46. Первісна адреса — вул. Новонаводницька, 8-а. В глибині садиби. Будинок двоповерховий, цегляний.

Пасаж 1913–14, 1946–55, в якому проживали відомі діячі науки і культури (первісно мав № 24, після 1898 – № 25). (архіт., іст.)  Хрещатик, 15. У кварталі – між вулицями Хрещатик і Заньковецької, утворює між ними відкритий проїзд. Історія садиби простежується з перших десятиліть формування Хрещатика як головної магістралі міста.

Радіотелецентр, 1949–50 (архіт., іст.). Хрещатик, 26.  У другому ряді забудови, паралельно вулиці. Ділянку для забудови разом з чотириповерховим корпусом колишньої телефонної станції (1914, арх. О. Кобелєв) 1946 відведено Комітету з радіофікації та радіомовлення УРСР (див. ст. 544.2). Автор проекту – арх. В. Єлізаров.