Верхня територія Лаври, 11–20 ст. (археол., архіт., іст., містобуд.). У найвищій північній частині території Свято-Успенської Києво-Печерської лаври, на майже рівному плато з прилеглими до нього південно-східними схилами. Відіграє провідну роль у комплексі монастиря. За «Києво-Печерським патериком», виникла на княжому полі, наданому князем Святославом Ярославичем для будівництва «великої церкви Печерська».

Гостиний двір, 19—20 ст. (архіт., іст.). У південно-західній частині території Лаври, на пологому схилі, що спускається в бік Дальніх і Ближніх печер (називався також «странноприїмниця»). За літописними свідченнями, на цьому місці, ймовірно, існувала странноприїмниця для калік, незрячих, хворих та знедолених, заснована 1062 преп. Феодосієм Печерським, який для цієї мети «...сотвори двір коло монастиря свого та церкву святого Стефана».