Житловий будинок поч. 20 ст., в якому проживав Майборода Г. І. (архіт., іст.). Вул. М. Грушевського, 16. На червоній лінії забудови вулиці.

Садиба 1914, в якій проживали відомі представники науки, культури, військової справи (архіт., іст.). Пров. Михайлівський, 9-а, 9-б.

Будинок 1946-51, в якому проживав Рильський М. Т. (іст ). Вул. М. Рильського, 7 На пагорбі, що височить над Горіховатськими ставками і межує з Голосіївським лісом. Двоповерховий, цегляний, з невеликою мансардою. Дах під червоною черепицею, стіни — пісочного кольору, наріжжя — білого, цоколь і дерев'яні фронтони сірі. У будинку вісім кімнат — чотири на першому і чотири на другому поверсі. За допомогою давніх друзів поета — селекціонера зі Сквири Й. Магомета і акад. М. Гришка біля будинку закладено сад.

Житловий будинок композиторів, 1955-56 (архіт., іст.). Вул. Софійська, 16/16, на розі з пров. Михайлівським, на червоній лінії забудови вулиці. Історія садиби відома з останньої чв. 19 ст., коли її власником був титулярний радник М. Хижняков.

Будинок 1973, в якому проживав Лученко Д.О. (іст.). Вул. Суворова, 19а У другому ряді забудови, на подвур’ї. Шістнадцятиповерховий, облицьований білою плткою. 

Пасаж 1913–14, 1946–55, в якому проживали відомі діячі науки і культури (первісно мав № 24, після 1898 – № 25). (архіт., іст.)  Хрещатик, 15. У кварталі – між вулицями Хрещатик і Заньковецької, утворює між ними відкритий проїзд. Історія садиби простежується з перших десятиліть формування Хрещатика як головної магістралі міста.

Житловий будинок 1953–54, в якому проживала Чавдар Є. І.  (архіт., іст.).Хрещатик, 21. У ряді забудови вулиці, на перехресті з вул. Лютеранською. Споруджено за проектом архітекторів О. Власова, А. Добровольського, В. Созанського на місці двох довоєнних будинків на розі вулиць Хрещатик і Лютеранської (№ 29/1 та 31/2). 

Комплекс житлових будинків 1951–54, в якому проживали відомі діячі культури і науки. (архіт., іст.) Хрещатик, 23, 25, 27.  Замикає перспективу вул. Б. Хмельницького. Складається з двох ідентичних за об'ємно-просторовим рішенням одинадцяти-поверхових будинків (№ 23 і 27) та розташованого між ними на верхній терасі (перепад 16 м), значно віддаленого від червоної лінії тринадцятиповерхового будинку із вбудованим двозальним кінотеатром (№ 25).

Адміністративний будинок, 1953-55 (архіт.). Вул. Хрещатик, 24. На дугоподібній у плані червоній лінії забудови вулиці, між будинками Головпоштамту (№ 22) та Міністерства культури (№ 28), з якими утворює суцільну лінію забудови.

Радіотелецентр, 1949–50 (архіт., іст.). Хрещатик, 26.  У другому ряді забудови, паралельно вулиці. Ділянку для забудови разом з чотириповерховим корпусом колишньої телефонної станції (1914, арх. О. Кобелєв) 1946 відведено Комітету з радіофікації та радіомовлення УРСР (див. ст. 544.2). Автор проекту – арх. В. Єлізаров.