Садиба кін. 19 — поч. 20 ст., в якій проживали Волков О. М., Осмьоркін О. О., Смирнов-Ласточкін І. Ф. (іст.), вул. Артема, 10

Житловий будинок («Замок Річарда — Левове Серце») 1902—04, в якому проживали Голубєв С. Т., Дядченко Г. К., Красицький Ф. С. та інші, містилася редакція журналу «Шершень» (архіт., іст.). 

Художнє училище, 1901—02 (архіт., іст.). Вул. Воровського, 2.

Комерційне училище, 1897—1900. (архіт., іст.). Вул. Воровського, 24

Головний навчальний корпус, 1898—1901 (архіт., іст.). Корпус № 1. Головним фасадом, що формує парадне подвір'я-курдонер, звернений у бік парку на просп. Перемоги; займає провідне місце в ансамблі політехнічного інституту. Автор проекту — арх. І. Кітнер. Урочисті закладини корпусу відбулися 30 серпня 1898. Першу цеглину будівлі поклав Київський, Подільський і Волинський генерал-губернатор М. Драгомиров, другу — директор департаменту торгівлі та мануфактур Міністерства фінансів В. Ковалевський, третю — помічник командувача Київського військового округу А. Косач; наступні — підприємці й доброчинці Л. Бродський, Н. Терещенко, директор інституту В. Кирпичов, міський голова С. Сольський та ін.

Казарма на перешийку з Микільською брамою фортеці, 1846—50 (ар­хіт., іст.). Вул. Січневого повстання, 1. Оборонна казарма з головною Микільською брамою фортеці міститься на природному вузькому гребені, що сполучав Печерськ з Палацовою ча­стиною міста. Зі сходу замикає низку оборонних споруд уздовж кромки Печерської височини. Збудована за проектом петербурзького арх. П. Та- манського під керівництвом військо­вого інж. О. Фреймана. Призначалася для розміщення 500 солдатів. Західна частина сполучалася оборонною сті­ною із виробничими майстернями «Арсеналу» (зберігся фрагмент муру).

Житловий будинок поч. 20 ст., в якому містився Київський загальноміський ревком Січневого повстання 1918 (іст.). Вул. Червоноармійська, 47. На червоній лінії забудови вулиці. Шестиповерховий, цегляний.

Садиба кін. 19 — поч. 20 ст., в якій містилися гімназія Науменка В. П. та інші навчальні заклади, де працювали і навчалися відомі діячі науки і культури, громадсько-політичного життя, проживали Добровольський Л. П., Ніколаєв В. М., Челпанов Г. І. (архіт., іст.). Вул. Ярославів Вал, 21/20, 21-г, 25. У кін. 19 — на поч. ст. — № 23—25. На розі з вул. О. Гончара.

Аптека та новокрилошанський корпус 1902—03, де містилися Музей українських діячів науки та мистецтва, Український театральний музей, працювали відомі діячі науки і культури (архіт., іст.). Корпус № 24. У північно-західній частині верхньої території Лаври. Входить до складу Свято-Троїцького (Микільського) лікарняного монастиря, обмежує з півночі та сходу його дворовий простір. 

Дальні печери, 11—12 ст. (археол., архіт., іст., мист.). На крайній південній частині, на високому наддніпрянському пагорбі, верхня відмітка якого нижча на 15 м від соборної площі Лаври. Забудова розташована на трьох рівнях. Відіграє важливу роль в архітектурному ансамблі Лаври та міській панорамі з боку Дніпра.

Галерея з підпірним муром, 1744 (архіт.). Корпус № 61. Зведена як підпірна стіна тераси з церквою Різдва Пресвятої Богородиці в центральній частині комплексу Дальніх печер. Автор проекту, ймовірно, арх. Й.-Г. Шедель.