Педагогічний музей 1909—11, де працювала Українська Центральна Рада (архіт., іст., мист.). Вул. Володимир­ська, 57. Стоїть окремо у кварталі між вул. Б. Хмельницького і бульв. Т. Шев­ченка, з невеликим відступом від чер­воної лінії забудови.

Садиба Терещенка Ф. А. кін. 19 ст., в якій містилися Генеральний секретаріат і Міністерства закордонних справ УНР, Української Держави і Директорії УНР, проживали і працювали родина Терещенків, відомі політичні, державні, культурно-громадські діячі (архіт., іст., мист.). Вул. Терещенківська, 9, 9-а. До 1899 мала № 3.

Садиба 1914–17, в якій проживали відомі діячі науки і культури та громадсько-політичного життя (архіт., іст.). Вул. І. Франка, 17-а, 17-б, 17-в. Складається з головного будинку (№ 17-а) на червоній лінії забудови вулиці і розташованих паралельно йому двох флігелів (17-б, 17-в). Історія садиби простежується з 1880-х рр., коли нею володів дворянин П. Єзерський.

Будинок митрополита 18 – поч. 19 ст., в якому проживали відомі церковні діячі, містилися Міністерства ісповідань УНР та Української Держави, Київський архітектурний інститут, Академія архітектури УРСР, працювали відомі громадсько-політичні, державні, культурні діячі, вчені (архіт., іст.). 

Вежа південна в'їзна кін. 17 – поч. 18 ст., в якій проживав Липківський В. К. (архіт., іст.). Споруджена як в'їзд на територію Софійського кафедрального монастиря з півдня, відігравала роль економічних воріт, оскільки поблизу вежі, обабіч осі проїзду містилися пекарня і Трапезна. У кін. 17 ст. (за планом полковника І. Ушакова 1695) на її місці стояла суцільна глуха дерев'яна огорожа.