Житловий будинок 1930-х рр., в якому проживали Кричевський Ф. Г., Чернишов Б. І., перебував Довженко О. П., містилася конспіративна квартира групи Кудрі І. Д.   Горького, 4-Б

Південноросійський Машинобудівний Завод, кін. 19—20 ст. (іст.). Вул. Жилянська, 107; вул. Електриків, 26.

Пам'ятник Довженку О.П. 1964, 1986 (мист.). Просп. Перемоги, 42. На території Національної кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка. Відкритий 1964, у 1986 погруддя з оргскла замінено на бронзове. Автори — ск. Л. Козуб, арх. П. Орлов. Заг. вис. — 3,55 м, погруддя — 0,95 м, постаменту — 2,50 м, стилобата — 0,10 м.

Пасаж 1913–14, 1946–55, в якому проживали відомі діячі науки і культури (первісно мав № 24, після 1898 – № 25). (архіт., іст.)  Хрещатик, 15. У кварталі – між вулицями Хрещатик і Заньковецької, утворює між ними відкритий проїзд. Історія садиби простежується з перших десятиліть формування Хрещатика як головної магістралі міста.

Радіотелецентр, 1949–50 (архіт., іст.). Хрещатик, 26.  У другому ряді забудови, паралельно вулиці. Ділянку для забудови разом з чотириповерховим корпусом колишньої телефонної станції (1914, арх. О. Кобелєв) 1946 відведено Комітету з радіофікації та радіомовлення УРСР (див. ст. 544.2). Автор проекту – арх. В. Єлізаров.

Житловий будинок 1930-х рр., в якому проживали відомі діячі культу­ри (архіт., іст.). Вул. Шовковична, 10. На червоній лінії забудови вулиці. Разом із сусідніми будівлями обмежує озеленений та впорядкований вели­кий внутрішній простір кварталу. Під­порядковується масштабному ладу вулиці, зберігаючи композиційну та художню самостійність. Споруджено за проектом арх. С. Григор'єва у фор­мах пізнього конструктивізму.

Будинок іконописних школи й майстерні та ключні 1880—83, в якому містився Музей архітектури Лаврського музею культів та побуту, працювали і проживали відомі діячі культури (архіт., іст.). Корпус № 30. У південно-східній частині верхньої території Лаври, на оглядовому майданчику. Зведено за проектом арх. В. Сичугова для іконописної школи та ключні.