ЗІС-5 (вантажівка). 1940-і рр. (іст.). Просп. 40-річчя Жовтня, 42. У південно-західній частині Московської пл. (сквер біля Будинку культури і техніки автомобілістів).

Житловий будинок співробітників ЦК КП(б)У 1935, в якому проживав Бойченко О. М. (архіт., іст.). Вул. М. Грушевського, 9.

Другий житловий будинок працівників Ради Народних Комісарів УСРР 1930-х рр., в якому проживали Козицький П. О., Коротченко Д. С., Мануїльський Д. 3. (архіт., іст.). Вул. Інститутська, 20/8. На розі вулиць Шовковичної та Інститутської.

Пам'ятник Примакову В. М.(1970ст.). На перехресті головної та поперечної алей, звернений до Набе­режного шосе. Автори — ск. Ф. Коцю­бинський, арх. І. Шмульсон. Розміри: вис. погруддя — 1,2 м, постаменту — 3,0 м (периметр — 1,6 х 1,6 м).

Іллінська церква кін. 17— 20   ст. (архіт., мист.). Вул. Почайнинська, 2. Сучасний ансамбль Іллінської церкви міститься на розі вулиць Набережно-Хрещатицької та Почайнинської, є важливим архітектурним акцентом у забудові Подолу та композиційною домінантою набережної Дніпра. Складається з церкви св. Іллі, дзвіниці, корпусу малої бурси, будинку причту і брами з огорожею. Територія ансамблю у плані — неправильний багатокутник.

Московська нижня брама, 1779 (архіт.). Вул. Наводницька. Нижче від головної (верхньої) Московської брами, у поперечному валу Ближнього ретраншементу, що захищав південні підступи до цитаделі з боку Наводницького яру.

Головний навчальний корпус, 1914—16 (архіт., іст.). Бульв. Лесі Українки, 25. У глибині ділянки, оточеної огорожею з брамою, головний фасад звернений до бульвару.

Житловий будинок кін. 19 ст., в якому містилися редакції газет «Киев­лянин», «Боротьба», «Борьба», «Трудо­ве життя», діяла група сприяння газеті «Искра», перебували Рогач І. А., Телі- га О. І., проживали Верьовка Г. Г., Ко- стирко П. Ф., Сорока О. Н. (іст.). Вул. Л. Толстого, 5. На червоній лінії забудови вулиці. Входив до складу садиби, що належала професору Університету св. Володимира і видавцю газети «Киевлянин» В. Шульгину та його спадкоємцям.

Житловий будинок 1952, в якому проживали відомі письменники, діячі науки і культури (архіт., іст.). ВУЛ. ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКА, 6. На червоній лінії забудови вулиці. Споруджений на замовлення Спілки письменників України за проектом архітекторів А. Добровольського та О. Малиновського. 

Житловий будинок 1930-х рр., в якому проживали відомі діячі культу­ри (архіт., іст.). Вул. Шовковична, 10. На червоній лінії забудови вулиці. Разом із сусідніми будівлями обмежує озеленений та впорядкований вели­кий внутрішній простір кварталу. Під­порядковується масштабному ладу вулиці, зберігаючи композиційну та художню самостійність. Споруджено за проектом арх. С. Григор'єва у фор­мах пізнього конструктивізму.

Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра. Келії полатного та шафаря (будинок келаря), 1759—61 (корпус № 13). У південно-східній частині економічного подвір'я верхньої території Лаври. Тривалий час будівлю помилково було атрибутовано як стару палітурню з неправильною датою спорудження.

Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра. Льодовня, 1893 (корпус № 11-б). У східній частині верхньої території Лаври, на економічному подвір'ї, між оборонним муром і проскурнею (корпус № 11). У 1-й третині 19 століття на цьому місці влаштовано новий льох з дубових колод для льоду, де зберігалися дріжджі проскурні. 1893 за проектом цивільного інженера К. Тарасова замість дерев'яної споруджено цегляну льодовню з окремою коморою для борошна та проскур. 

Проскурня нова, 1913 (архіт.) Корпус № 11. На економічному подвір'ї у східній частині верхньої території Лаври, прилягає до корпусів № 8 і 12. Збудована за проектом арх. Є. Єрмакова мулярами підрядчика М. Кушнарьова на місці проскурні кін. 17 ст. З 1914 тут містилися братська хлібня та проскурня, в яких працювало 14 осіб.