Вул. Володимирська, 47. Житловий будинок 1889–90, в якому містилися Рисувальна школа Мурашка М. І., гімназії Бейтель А. О., Перетяткович В. А.. Археологічний інститут (архіт., іст.). У рядовій забудові вулиці, в кварталі між вулицями Прорізною і Б. Хмельницького.
Садиба 2-ї пол. 19 ст., в якій проживали Гаккебуш В. М., Штейнгелі Р. В. та Ф. Р.; працювали в медичних закладах Богданов Ф. Р., Лапинський М. М., Маньківський Б. М. (архіт., іст.). Вул. Воровського, 27.
Київська удільна контора 1871 —76, де зупинялася Марко Вовчок, проживав Сичугов В. І., містилися науково-дослідні інститути (архіт., іст.). Вул. М. Грушевського, 7.
Житловий будинок 1882 — 1910-х рр., в якому проживали Бец В. О., Іконников В. С. (архіт., іст.). Вул. Леонтовича, 7. На червоній лінії забудови вулиці.
Верхня територія Лаври, 11–20 ст. (археол., архіт., іст., містобуд.). У найвищій північній частині території Свято-Успенської Києво-Печерської лаври, на майже рівному плато з прилеглими до нього південно-східними схилами. Відіграє провідну роль у комплексі монастиря. За «Києво-Печерським патериком», виникла на княжому полі, наданому князем Святославом Ярославичем для будівництва «великої церкви Печерська».
Будинок іконописних школи й майстерні та ключні 1880—83, в якому містився Музей архітектури Лаврського музею культів та побуту, працювали і проживали відомі діячі культури (архіт., іст.). Корпус № 30. У південно-східній частині верхньої території Лаври, на оглядовому майданчику. Зведено за проектом арх. В. Сичугова для іконописної школи та ключні.
Будинок намісника Києво-Печерської лаври 17—19 ст., в якому проживали відомі церковні діячі, містилися Лаврська іконописна школа, відділ письма й друку Лаврського музею культів та побуту, працювали і проживали відомі діячі науки та культури (архіт., іст.). Корпус № 1. Поряд із дзвіницею, південним фасадом прилягає до корпусу № 5.
Церква Свято-Троїцька над Святою брамою, 12—18 ст. (архіт., мист.). Корпус № 27. На головному західному вході на верхній території Лаври, в уступі оборонного муру 1695— 1701. Перша згадка про браму міститься у літописному повідомленні про напад половців 1096.
Гостиний двір, 19—20 ст. (архіт., іст.). У південно-західній частині території Лаври, на пологому схилі, що спускається в бік Дальніх і Ближніх печер (називався також «странноприїмниця»). За літописними свідченнями, на цьому місці, ймовірно, існувала странноприїмниця для калік, незрячих, хворих та знедолених, заснована 1062 преп. Феодосієм Печерським, який для цієї мети «...сотвори двір коло монастиря свого та церкву святого Стефана».
Башта водонапірна, 1879—80 (архіт.). Корпус № 113. З півдня від південно-західної частини оборонного муру верхньої території Лаври (корпус № 92), на подвір'ї лікарні братської та прочанської (корпус № 111).
