Вул. Володи­мирська, 28. Будинок 1886, в якому містилися бюро Українського наукового товари­ства, редакції українських видань, пра­цювали Грушевський М. С., Тищен­ко Ю. П. та інші (іст.). На червоній лінії забудови вулиці.

Житловий будинок серед. 19–20 ст., в якому проживали Васнецов В. М., Сєтов Й. Я., Тарновський В. В., містилися Український клуб, клуб «Родина», Українське нау­кове товариство, провід ТУПу і УДРП(іст.). Вул. Володимирська, 42. На розі вул. Володимирської і Золотоворітського проїзду.

Педагогічний музей 1909—11, де працювала Українська Центральна Рада (архіт., іст., мист.). Вул. Володимир­ська, 57. Стоїть окремо у кварталі між вул. Б. Хмельницького і бульв. Т. Шев­ченка, з невеликим відступом від чер­воної лінії забудови.

ВУЛ. Володимирська, 60. Головний корпус, 1837—43,(архіт., іст.).

Житловий будинок 1882 — 1910-х рр., в якому проживали Бец В. О., Іконников В. С. (архіт., іст.). Вул. Леонтовича, 7. На червоній лінії забудови вулиці.

Будинок Київського місцевого правління Російського товариства Червоного Хреста 1904, в якому містився Київський відділ Російського військово-історичного товариства і Київське товариство охорони пам'яток старовини і мистецтва (архіт., іст.). Вул. Московська, 1/2.

Садиба «Судового двору» Києво-Печерської лаври 1897, в якій проживали Меньшов Д. П., Полонська- Василенко Н. Д. (іст.). Вул. Московська, 30.

Житловий будинок 1880, в якому проживав Кулаковський Ю. А. (іст.). Вул. Пушкінська, 40. На червоній лінії забудови вулиці. Зведено у садибі Ф. Міхельсона, яка згодом перейшла до його сина — інж. М. Міхельсона. Автор проекту — арх. О. Шіле.

Будинок 2-ї пол. 19 ст., в якому містилося київське літературно-артистичне товариство (іст.). Вул. Рогнідинська, 1/13. На червоній лінії забудови вулиці. Належав князю Б. Мещерському. Первісно двоповерховий з мезоніном і підвальним поверхом, цегляний, тинькований, У радянський час перебудований з розширенням мезоніна й надбудовою четвертого поверху.

Садиба 1875–92, в якій проживали відомі діячі науки і культури (архіт., іст.). Вул. І. Франка, 31, 33. На розі з пл. Ботанічною. Прямокутна у плані ділянка розпланована згідно з генеральним планом 1866, спрямованим на формування забудови навколо Володимирського собору. У березні 1872 Міська управа передала за контрактом ділянку, що мала № 2, надвірному раднику О. Таргоні.

Троїцький народний будинок Київського товариства грамотності (тепер Київський національний академічний театр оперети), 1901-02. Вул. Червоноармійська, 53. Первісно мав № 51. На розі з вул. Жилянською, на червоній лінії забудови вул. Червоноармійської, до якої звернений головним фасадом. Споруджено з ініціативи Київського товариства грамотності. Кошти на будівництво виділило Міністерство фінансів (20 тис. крб.), пожертвували Лазарь Бродський (понад 12 тис. крб.), Київське губернське попечительство про народну тверезість (10 тис. крб.), Н. Терещенко (2569 крб.) та інші доброчинці.

Будинок митрополита 18 – поч. 19 ст., в якому проживали відомі церковні діячі, містилися Міністерства ісповідань УНР та Української Держави, Київський архітектурний інститут, Академія архітектури УРСР, працювали відомі громадсько-політичні, державні, культурні діячі, вчені (архіт., іст.).