Поділ - Дерев'яний водогін та мостова, 17—18 ст.
Писемні джерела повідомляють про дозвіл на взяття води трубами для Братського монастиря від гір київських з джерел (1636), а також про те, що від ґрунту під горою Уздихальницею вода була проведена трубами до конвенту св. Миколая (бл. 1640). На плані Києва 1695 зображено систему колодязів, від яких лінії водогонів прямували до центрального розподільного колодязя — басейну, що містився біля магістрату (пл. Контрактова), або йшли вздовж вулиць до потрібної садиби. Водогінні труби (рури) виготовлені з соснових колод діам. 0,4—0,6 м і завдовжки 4,0—5,0 м. В них просвердлювали отвір діам. 8,0—10,0 см. Труби з'єднувалися за допомогою залізних муфт. У 1748—49 арх. І. Григорович-Барський створив розгалужену систему водопостачання, що поширювалася практично на весь Поділ. Головною архітектурною спорудою водогону став павільйон-фонтан «Феліціал», зведений на місці колодязя. Спочатку він був дерев'яний, з 1757 — мурований. Мав вигляд ротонди з чотирма арковими отворами та здвоєними колонами тосканського ордера. Всередині було встановлено скульптуру ангела з посудиною, з якої витікала вода. Бл. 1800 замість ангела встановлено скульптуру «Самсон».
Мостова (простежена на глибині 0,8—2,0 м) складалася з великих довгих лаг, на які упоперек вулиці вкладали і щільно підганяли колоди діаметром бл. 0,15 м. На деяких вулицях мостові мали по кілька ярусів.
Матеріали досліджень зберігаються в Музеї історії міста Києва [1111].
