Житловий будинок, 1911 (архіт.). Контрактова пл., 10-а. На червоній лінії забудови західного боку площі. Є головним будинком садиби (у глибині подвір'я розташовані два флігелі). Споруджено на місці двоповерхового мурованого будинку, що був зведений наприкінці 18 ст. арх. І. Григоровичем-Барським для Григорія (Юрія) Дранчева.

ПОДІЛ - Церква Успіння Богородиці Пирогощі, 12 ст. (археол.). На пл. Контрактовій, на перетині вулиць Фролівської та Микільсько-Притиської.

Житловий будинок рубежу 17—18 ст., в якому перебував Ведель А. Л., проживав Яновський Ф. Г. (архіт., іст.). Вул. Костянтинівська, 6/8. На перетині вулиць Костянтинівської і Хорива.

Житловий будинок 1956, в яко­му проживали Гречина М. Г., Холостенко М. В. (іст.). Вул. Прорізна, 13. У глибині кварталу. Споруджено за проектом арх. В. Суворова. Шести-, се­миповерховий, чотирисекційний, цег­ляний, вхідні портали оформлено бе­тонними деталями.

 Церква Різдва Богородиці (вірменська), 14—15 ст. (археол.). На вул. Покровській, 7, на території садиби Покровської церкви. Виявив і дослідив Г. Івакін 1975, 1985. На глибині 1,1—1,5 м досліджено фрагменти фундаменту і підлоги. Фундамент складено з плінфи способом «у ящик». Зовнішні ряди — з цілої плінфи розміром 31,0—32,0 х 20,0—21,0 х 5,0—5,5 см та жолобчастої цегли, т. зв. литовки. Середину забутовано каменем та битою плінфою  на піщано-вапняному розчині. Нижні 18 рядів зовнішнього мурування фундаменту викладено на глиняному розчині. Підлога — з полив'яних квадратних і трикутних плиток жовтого, зеленого та синього кольорів, пізніше її перекрили іншою підлогою з канелюрованої цегли (23,5—25,5 х 10,5—12,5 х 7,5—9,0 см).

Церква Покрови Пресвятої Богородиці, 1766—72 (архіт., мист.). У центрі подвір'я. В 14 — на поч. 17 ст. тут стояла дерев'яна вірменська церква Різдва Пресвятої Богородиці (згоріла 1651).

Миколи Доброго (Св. Мико­ли Мірлікійського) Церкви Дзві­ниця 18 ст. (архіт., іст.). Вул. Покровська, 6. З відступом від червоної лінії забудови. Споруджена у північно-східній частині цвинтаря при де­рев'яній церкві, заснованій у кін. 16 або на поч. 17 ст. гетьманом Війська Запорозького С. Кішкою (Кушкою).

Миколи Набережного (св. Ми­коли Мірлікійського) церква 1772—75 (архіт., мист.). Вул. Г. Сково­роди, 12. Стоїть окремо неподалік від Дніпра (звідси й назва), на розі з вул. Почайнинською, під кутом до наявної забудови. Дерев'яна церква біля цього місця існувала, ймовірно, з 11 ст. Пер­ша писемна згадка про неї (як Мико­лаївську) датується 1543.

Житловий будинок 19 ст., в якому проживали Антоненко-Давидович Б. Д., Леся Українка, збиралося літературне об'єднання «Плеяда» (архіт., іст.). Вул. Стрілецька, 15. На червоній лінії забудови вулиці. У 19 – на поч. 20 ст. ділянка мала № 9.

Хлібної магістратської крамниці, Олександрівського ремісничого училища комплекс, 18— 20 ст. (архіт., іст.). Вул. Братська, 2, вул. Ігорівська, 14. Формувався понад століття, локалізований у двох колишніх садибах первісно різного функціонального призначення, об'єднаних у 2-й пол. 19 ст. в єдиний комплекс Олександрівського ремісничого училища.

Братський Богоявленський Монастир і Київська Академія, 16 -20 ст. (архіт., іст., мист.). Контрактова пл., 3. Займає квартал між Контрактовою пл., вулицями Г. Сковороди, Волоською та Іллінською, формує забудову центральної частини Подолу. Являє собою комплекс споруд, зведених у різний час.

Кирилівський монастир, 12— 19 ст. (архіт., іст., мист.). Вул. Фрунзе, 103. В урочищі Дорогожичі (Дорожичі), на узгір'ї. Завдяки такому розташуванню відігравав активну роль у силуеті північної частини міста. Тепер перебуває в оточенні багатоповерхових житлових будинків. У період міжусобних війн за Київ Дорожичі контролювали з півночі підступи до міста.

Кирилівська церква, 12—19 ст. (архіт., іст., мист.). Збудовано чернігівським князем Всеволодом — Кирилом ІІ Ольговичем, який одержав перемогу у боротьбі за київський великокнязівський престол 1139, на честь святого Кирила Александрійського. Зведена у традиціях київської архітектурної школи доби феодальної роздрібненості. Була князівсько-боярською усипальнею Ольговичів.

ДИМИТРІЇВСЬКА ЦЕРКВА, серед. 18— серед. 19 ст. (архіт.). Вул. Фрунзе, 8/6. На Подолі, на розі з вул. Щекавицькою. 1757 за проектом арх. І. Григоровича-Барського при церкві Константина та Єлени (не збереглася) споруджено у стилі бароко триярусну цегляну дзвіницю, оточену галереєю.

Садиба, 1880–82. До зміни нумерації на Хрещатику мала № 56. У межах кварталу, забудованого у 2-й пол. – на поч. 20 ст. (архіт.). Хрещатик, 50, 50-б, 50-в. Складається з головного будинку на червоній лінії забудови вулиці (№ 50) і двох дворових флігелів – житлового (№ 50-б) і господарського (№ 50-в), паралельних головному будинку.

Бурса київської академії кін. 18-поч. 19 ст., в якій проживав Гулак-Артемовський С. С. (архіт,. іст,). Вул. Набережно-Хрещатицька, 2. На березі Дніпра. Відіграє визначну роль у формуванні забудови набережної. У бурсі (студентському гуртожитку) проживали учні, переважно сироти та діти бідних батьків, які утримувалися братством. Перший дерев'яний будинок бурси містився на території Братського монастиря, Протягом 1763005 було збудовано нову бурсу. Мурований фундаменті зводився під керівництвом арх. І. Григоровича-Барського, дерев'яна надземна частина — під керівництвом «тесального майстра» П. Неділки. Тут проживало до 400 бурсаків. У серпні 1775 будинок згорів.

Київський водогін, кін. 19— поч. 20 ст. (архіт., іст.). Перша звістка про Київський водогін з'являється у грамоті 1636 польського короля Владислава IV, якою дозволялося підвести джерельну воду до домініканського конвенту Св. Миколи та Київської академії на Подолі. 1668 прокладено підземні дерев'яні труби (висвердлені дерев’яні колоди-рури) від джерел, ІЦС витікали з-під Андріївської та Замкової гір. їх виявлено при розкопках 1974 на вулицях Борисоглібській та Покровській.