Покровська церква, 1902—06 (архіт., мист.). Пров. Мостицький, 2. На одному з пагорбів історичної місцевості Пріорка, що 1880 включена у межі міста. Назва храму, як і церкви на вул. Покровській, 7 (див. ст. 440), походить від свята Покрови Пресвятої Богородиці православної церкви. Споруджена на місці дерев'яної Димитрівської церкви коштом пріорських городників, пожертвування Київської міської думи та приватних осіб.
Покровська церква, 1895—97, 1907—14 (архіт., іст., мист.). Вул. М. Островського, 20/1. У глибині кварталу, на огородженій ділянці.
Верхня територія Лаври, 11–20 ст. (археол., архіт., іст., містобуд.). У найвищій північній частині території Свято-Успенської Києво-Печерської лаври, на майже рівному плато з прилеглими до нього південно-східними схилами. Відіграє провідну роль у комплексі монастиря. За «Києво-Печерським патериком», виникла на княжому полі, наданому князем Святославом Ярославичем для будівництва «великої церкви Печерська».
Церква Благовіщення Пресвятій Богородиці, 11—20 ст. (архіт., іст.). У південній частині Дальніх печер, головна магістраль яких прокладена в напрямку з південного заходу на північний схід.
Церква Свято-Троїцька над Святою брамою, 12—18 ст. (архіт., мист.). Корпус № 27. На головному західному вході на верхній території Лаври, в уступі оборонного муру 1695— 1701. Перша згадка про браму міститься у літописному повідомленні про напад половців 1096.
Пам'ятне місце влаштування Феодосієм Печерським колодязя на Дальніх печерах 11 ст. (іст.). Корпус № 76. У глибокому яру, що відділяє Дальні печери від Ближніх, біля підніжжя північного схилу пагорба Дальніх печер. За монастирською традицією, колодязь на цьому місці пов'язаний з ім'ям Феодосія Печерського (бл. 1036—1074) — одного з засновників давньоруського чернецтва і Києво-Печерського монастиря.
Печери Феодосієві (Дальні), 11 ст. (археол., архіт., іст., мист.). На нижній терасі Києво-Печерської лаври, у товщі південного схилу широкого яру, що перерізує в цьому місці печерське пасмо. В 1939 та 1982 проводилися вибіркові анатомо-антропологічні до-слідження мощей, в 1966—68 і 1986— 88 — археологічні розкопки у печерах, що дали змогу отримати чимало цінних відомостей про історію цього підземного комплексу та життя його насельників.
Келія, в якій жив і був похований Феодосій Печерський 11 ст. (іст.). До кін. 20 ст. вважалося, що келія міститься навпроти церкви Різдва Христового, тепер її локалізують на північний захід від церкви преподобного Феодосія Печерського. Феодосій (бл. 1036, м. Василів, тепер м. Васильків, Київська обл. — 3.05.1074, Київ) — один із засновників давньоруського чернецтва, ігумен Києво-Печерського монастиря в 1062—74 (світське ім'я не встановлено).
Церква преподобного Феодосія Печерського, 17—19 ст. (архіт., іст., мист.). Названа ім'ям одного з засновників монастиря та його ігумена (з 1062), похованого у Дальніх печерах у власній келії, 1091 мощі перенесено в собор Успіння Пресвятої Богородиці (місцезнаходження їх досі не відоме). За свідченням Афанасія (Кальнофойського), церкву було створено в його час.
