Церква преподобного Феодосія Печерського, 1698—1700. У центрі садиби, орієнтована по осі схід—захід. 1842 до західного фасаду храму прибудовано цегляну триярусну дзвіницю у стилі класицизм. При цьому всі прорізи західного фасаду церкви було закладено цеглою, декор стесано.
Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра. Келії крилошан 1720-21, в яких проживав Флавіан (Приходько) (корпус № 3). Між Свято-Троїцькою надбрамною церквою і Великою лаврською дзвіницею, вздовж напрямку руху від Святої брами до собору Успіння Пресвятої Богородиці, з півдня обмежують і формують простір парадного проходу до соборної площі Лаври.
Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра. Келії полатного та шафаря (будинок келаря), 1759—61 (корпус № 13). У південно-східній частині економічного подвір'я верхньої території Лаври. Тривалий час будівлю помилково було атрибутовано як стару палітурню з неправильною датою спорудження.
Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра. Кухня Трапезної палати, кінець 17-19 ст. (корпус № 85). Над південним підпірним муром верхньої території Лаври, впритул до Трапезної палати (корпус № 29) і церкви Благовіщення Пресвятій Богородиці (корпус № 86), які разом з корпусом № 30 утворюють один з численних дворів монастиря.
Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра. Льодовня, 1893 (корпус № 11-б). У східній частині верхньої території Лаври, на економічному подвір'ї, між оборонним муром і проскурнею (корпус № 11). У 1-й третині 19 століття на цьому місці влаштовано новий льох з дубових колод для льоду, де зберігалися дріжджі проскурні. 1893 за проектом цивільного інженера К. Тарасова замість дерев'яної споруджено цегляну льодовню з окремою коморою для борошна та проскур.
Проскурня нова, 1913 (архіт.) Корпус № 11. На економічному подвір'ї у східній частині верхньої території Лаври, прилягає до корпусів № 8 і 12. Збудована за проектом арх. Є. Єрмакова мулярами підрядчика М. Кушнарьова на місці проскурні кін. 17 ст. З 1914 тут містилися братська хлібня та проскурня, в яких працювало 14 осіб.
Церква Свято-Троїцька над Святою брамою, 12—18 ст. (архіт., мист.). Корпус № 27. На головному західному вході на верхній території Лаври, в уступі оборонного муру 1695— 1701. Перша згадка про браму міститься у літописному повідомленні про напад половців 1096.
Дальні печери, 11—12 ст. (археол., архіт., іст., мист.). На крайній південній частині, на високому наддніпрянському пагорбі, верхня відмітка якого нижча на 15 м від соборної площі Лаври. Забудова розташована на трьох рівнях. Відіграє важливу роль в архітектурному ансамблі Лаври та міській панорамі з боку Дніпра.
