Церква преподобного Феодосія Печерського, 1698—1700
1896 за проектом єпархіального арх. В. Ніколаєва західну частину храму з’єднано трьома отворами з нижнім ярусом дзвіниці, в якому освятили теплу церкву св. Іоанна Воїна. В цей же час до апсиди прибудовано ризницю, підвищено позначку підлоги, змінено конструкцію та рівень хорів, розтесано отвори, в сходових баштах пробито зовнішні двері, до північного порталу прибудовано тамбур, південний закладено цеглою, змінено бароковий абрис даху. Після проведення цих робіт пам'ятка майже повністю змінила свій вигляд. 1904 за проектом єпархіального арх. Є. Єрмакова реконструйовано дзвіницю: надбудовано верхню частину з шатровим завершенням, замінено всі дерев'яні деталі на залізні та кам'яні: сходи, містки, поручні. 1916, після пожежі, на дзвіниці замінено шатровий дах. Значних пошкоджень церква і дзвіниця зазнали у січні 1918 під час арти-лерійського обстрілу Києва більшовицькими військами. Було зруйновано східну баню храму.
…. церкву закрито, її приміщення передано архіву. Під час Великої Вітчизняної війни 1941—45 частково зруйнована. 1958—60 проведено реставраційні роботи фахівцями інституту «Укрпроектреставрація», головний архітектор проекту — Є. Лопушинська. Під час реставрації розібрано аварійний об'єм дзвіниці на західному фасаді та пізніші прибудови (ризницю, тамбур тощо). Храму повернуто первісний бароковий вигляд, зокрема, на західному фасаді відтворено складний декор і портал.
1984 відреставровано інтер'єр (архітектори Н. Єльчиць, Є. Лопушинська, Є. Рубцов).
Церква цегляна, тинькована, побілена, цоколь облицьовано гранітом. Має тридільну, триверху композицію з домінуючою середньою банею, запозичену з українського дерев'яного будівництва. Верхи складаються зі світлових восьмигранних підбанників, грушоподібних бань з глухими ліхтариками та грушоподібними маківками, увінчаними хрестами. Головна вісь орієнтована в напрямку схід—захід. Рівноширокі центральний об'єм (нава) і західний притвор (бабинець) у плані прямокутні, вужчий за них вівтар — п'ятигранний. Три парадні входи влаштовано в центрах західного, південного і північного фасадів, вхід у вівтар — у південній грані. Перекриття склепінчасті: у наві перехід від четверика до перекритого банею восьмерика здійснено через трикутні паруси, невеличкі підбанники над вівтарем і бабинцем спираються на зімкнені склепіння. Криволінійний дах і бані мають бляшане покриття, пофарбоване у зелений колір, вінцеві хрести позолочені. У бабинці традиційно розміщено хори, на які ведуть кругові сходи, що містяться у баштоподібних виступах перемінної форми (знизу прямокутної, зверху циліндричної) на бічних фасадах. Архітектура вирішена у стилі українське бароко.
Оформлення фасадів здійснено на основі своєрідно інтерпретованої ордерної системи. Стіни розчленовано пучковими лопатками та завершено периметральним фризом і карнизом, розкріпованим над лопатками. Додатковою карнизною тягою на стінах бабинця позначено рівень хорів. Цокольну частину підкреслено масивними круговими профілями. Різновеликі вікна і ніші-бленди із заокругленими перемичками розміщено в два яруси: на нижньому — оформлені трикутними сандриками, на верхньому — «вухастими» лиштвами. Видовжені за пропорцією найбільші вікна освітлюють приміщення нави і вівтаря, над ними — ніші для живопису (не зберігся). Вікно в східній грані апсиди акцентовано верхньою нішкою у формі грецького трипелюсткового хреста. Парадні входи мають широкі аркові отвори у профільованому обрамленні, заглибленому в рівні площини виступних порталів із трикутними щипцями (збереглися частково). Фланги західного порталу подовжують переривчасті лопатки, які під вінцевим карнизом підтримують розірваний лучковий фронтон, нижче якого — верхнє аркове вікно. Між вікном і порталом — ніша з лучковою перемичкою, що містить новітню ікону зі сценою похорону преп. Феодосія. Ще дві ікони із зображеннями Богородиці та Феодосія розміщено в малих нішах у нижньому ярусі сходових баштоподібних об'ємів.
Інтер'єр храму вирізняється активним висотним розкриттям внутрішнього простору центральної нави, відділеного від вівтаря і бабинця широкими підпружними арками. Стіни тиньковано і побілено, підлоги вимощено шестигранними керамічними кахлями, форму яких встановлено дослідженнями. Начиння та іконостас сучасні.
Церква є визначною пам'яткою архітектури доби українського бароко [1928].
Також на цій вулиці
-
Садиба 1900-х рр., 1912, 1930-х рр., в якій проживали Істоміни М. П., О. П. і Ф. П., Ковалевський В. І.
Січневого повстання, 16
-
Брама з огорожею, 1860
Лаврская улица, 31
-
Братський корпус, 1886
Лаврская улица, 31
-
Будинок настоятеля, 1884, 1909
Лаврская улица, 31
-
Будинок церковнопарафіяльної школи та проскурні
Лаврская улица, 31
-
Пороховий льох у Павлівському бастіоні, 1748
Січневого повстання, 17
-
Пороховий льох в Олексіївському бастіоні, 1783
Січневого повстання, 46
-
Воскресенська церква, кін. 17—19 ст.
Січневого повстання, 27
-
Пам'ятний знак Нестору, 1988
Січневого повстання, 25
-
Меморіальний комплекс пам'яті воїнів України, полеглих в Афганістані, 1999
Січневого повстання
-
Казарма на перешийку з Микільською брамою фортеці, 1846—50
Січневого повстання, 1
-
Особняк Бердяева М. М. 1-ї пол. 19 ст. та корпус лікарні очних хвороб Попових М. Т. та Є. Г. 1887
Січневого повстання, 10-а
-
Прибутковий будинок Микільського військового монастиря 1913—14, в якому містилося Військове міністерство Української Держави
Січневого повстання, 11
-
Житловий будинок, кін. 19 ст.
Січневого повстання, 12
-
Палац піонерів та школярів ім. М. Островського, 1962—65
Січневого повстання, 13
-
Житловий будинок працівників Червонопрапорного заводу («Арсенал»), серед. 1930-х рр.
Січневого повстання, 14
-
Спаса на Берестові церква, 11–12 ст., 14–15 ст., 1-а пол. 17 – поч. 19 ст.
Січневого повстання, 15
-
Житловий будинок, 1937
Січневого повстання, 17
-
Житловий будинок 1960, в якому проживав Солов'яненко А. Б.
Січневого повстання, 26
-
Житловий комплекс з дитячим садком 1934—40, де проживали Кулик К. П., Куценко В. І.
Січневого повстання, 3-а
-
Служби і флігель садиби Інженерного двору, серед. – кін. 19 ст.
Січневого повстання, 3-в
-
Арсенал 1784—1803, де у креслярській канцелярії працював Андріє- вич Я. М.
Січневого повстання, 30
-
Житловий будинок, 1938
Січневого повстання, 4/6
-
Меморіальний комплекс «Український державний музей історії Великої вітчизняної війни 1941—1945 років», 1981
Січневого повстання, 44
-
Житловий будинок 1959, в якому проживав Гончар І. М.
Січневого повстання, 46
-
Садиба кін. 18 – поч. 20 ст., в якій проживали родини Вігелів, Іпсіланті, відомі діячі культури, містилася живописна школа Києво-Печерської лаври
Січневого повстання, 6