Вул. Воло­димирська, 48-а. Житловий будинок рубежу 19–20 ст., в якому проживали Брадтман Е. П., Кобелєв О. В., Макарченко О. Ф. та інші. (іст.).Чотириповерховий, цегляний, фасадом на Театральну пл.

Художнє училище, 1901—02 (архіт., іст.). Вул. Воровського, 2.

ОСОБНЯК БРАДТМАНА Е. П., 1914 (архіт., іст.). Вул. Герцена, 6. У рядовій забудові вулиці. Споруджений як власний особняк арх. Е. Брадтмана.

КИЇВСЬКА КОНСЕРВАТОРІЯ (Національна музична академія України ім. П. Чайковського). кін. 19—20 ст. (архіт., іст.). Вул. Архітектора Городецького, 1—3/11

Житловий будинок, поч. 20 ст. (архіт.). Вул. Архітектора Городецького, 15.

Лікарня Євангелістської лютеранської громади 1913, в якій працював Іванов В. М. (архіт., іст.). Ю. Коцюбинського, 9. Поряд з Новопавлівським сквером, біля підніжжя пагорба, на якому в 19 ст. збудовано обсерваторію університету св. Володимира; відділена від вулиці садочком. Головний корпус лікарні та двоповерхову службову будівлю на подвір'ї зведено за проектом мюнхенського арх. Кольмана, київського арх. Е. Брадтмана (під його наглядом) та інж. М. Міхельсона.

Садиба 2-ї пол. 19 ст., де містилися Бессарабські казарми, штаб Київського укріпленого району (архіт., іст.). Вул. Артема, 24.

Будинок міського початкового училища ім. Бунге М. X., 1904 (архіт., іст.). Липська, 18/5 На розі вулиць Липської та П. Орлика. Двоповерховий, на цокольному напівповерсі будинок, цегляний, у плані складної конфігурації.

Реальне училище та гімназія Євангелістської лютеранської громади, кін. 19 — поч. 20 ст. (архіт., іст.). Вул. Лютеранська, 18—20.

Особняк (Аршавського С. О.), 1907 (архіт.). Вул. Лютеранська, 23. На наріжній садибі, головний фасад — на червоній лінії забудови вулиці. Зведений за проектом арх. Е. Брадтмана у стилі модерн.

Житловий будинок, 1900 (архіт.). Вул. Межигірська, 5. У глибині садиби, головним фасадом звернений до вулиці. Історія садиби відома з 1850-х рр., коли вона належала почесному громадянину міста Ф. Селюку.

Цирк, 1958—60 (архіт., іст.). Пл. Перемоги, 2. На острівній ділянці, трикутна форма якої зумовила незвичну об’ємно-просторову композицію споруди. Зведено за проектом арх. В.Жукова. Збірний залізобетонний купол змонтовано за проектом інженерів М. Грутмана, С. Ривкіна, І. Скачкова. Розрахований на 2 тис. глядачів, загальний об’єм — 77850 куб. м.

Житловий будинок 1912—13, в якому проживав Фінкельштейн Л. О. (архіт., іст.). Вул. Саксаганського, 34. На червоній лінії забудови вулиці. Первісна ділянка пл. 570кв. сажнів ма­ла чотирикутну форму. Першою відо­мою власницею садиби, згідно з по­становою київського магістрату від 11 липня 1857, була вдова купця М. Голованьова. 1857-60 на її замовлення споруджено чоловий дерев’яний одно­поверховий з цегляним підвалом буди­нок за зразковим фасадом № 2, на по­двір'ї — дерев'яні флігель і служби.

Театр «Соловцов» (Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка), кін. 19–20 ст. (архіт., іст.). Пл. I. Франка, 3. У південний частині площі, розташований окремо. Є головною архітектурною домінантою площі, забудованої майже одночасно з театром. 

Міське Училище Ім. С.Ф. Грушевського, 1910-11 (архіт., іст). Вул. Фрунзе, 164. На червоній лінії забудови вулиці (колишня вул. Куренівська), на ділянці трапецієподібної форми, бічний фасад виходить на колишню пл. Петропавлівську. Крім головного будинку, на ділянці є дві невеликі службові двоповерхові споруди. Вперше питання про будівництво школи порушив у 1903 відомий вчений і громадський діяч М. Грушевський, виконуючи заповіт свого батька.

Безкоштовна Хірургічна Лікарня Зайцева М. М. 1897—1911 (архіт.). Вул. Фрунзе, 61—63. Комплекс колишньої лікарні розташований біля підніжжя крутих Кирилівських пагорбів, обнесений цегляною огорожею з фігурними металевими ґратами. Споруди містяться в глибині садиби паралельно забудові вулиці.

Садиба 1903—04, в якій містилися Київський клуб автомобілістів, Київське товариство мистецтва та літератури, жіноча гімназія Титаренко О. К., де навчалася Тарасова А. К. (архіт., іст.). Вул. В. Хмельницького, 10. До 1898 мала № 12. Складається з головного будинку на червоній лінії забудови вулиці і розташованого паралельно йому в другому ряді забудови флігеля (під одним номером). Історія садиби простежується з серед. 19 ст. і пов’язана з іменем домовласника — арх. Л. Станзані.

Житловий будинок 1909—11, в якому містилися редакція і головне бюро часопису «Око» (архіт., іст.). Бульв. Т. Шевченка, 5. На червоній лінії забудови вулиці. Історію садиби простежено з 1851, коли її купила кня­гиня Л. Жевахова. Первісну забудову складали дерев'яні споруди. 

Житловий будинок, 1899 (архіт.). Вул. Ярославів Вал, 37/1. На розі з вул. Воровського, на червоних лініях забудови. Місце під залишками земляного валу у серед. 19 ст. лишалося незабудованим. 1871 перший власник — колезький радник В. Сербулов придбав на торгах земельну ділянку, що об'єднувала сучасні прибудинкові території № 35, 37 і вул. Воровського, 3, які виділилися як окремі домоволодіння у кін. 19 ст.