Реальне училище, 1858–61 (архіт., іст.).Вул. Велика Житомирська, 2.

Будинок житлового кооперативу «Радянський лікар» 1928-30, в якому проживали Альошин П. Ф., Гаккебуш Л. М., Іванов В. М. (архіт., іст.). Вул. Велика Житомирська, 17/2. На розі вулиць Великої Житомирської та Стрілецької. Один з перших багатоквартирних житлових будинків, зведених у радянський час у Києві. Споруджений за проектом арх. П. Альошиним у стилі конструктивізму.

Будинок (другий) житлового кооперативу «Радянський лікар» 1931— 36, в якому проживали відомі діячі науки і культури (архіт., іст.).  19—20 ст. (архіт., іст., містобуд.). Заньковецької вулиця, 5/2

Інститут мікробіології і вірусології ім. Д. Заболотного, в якому працювали відомі вчені (іст.). Вул. Академіка Заболотного, 154.  

Житловий будинок 1955—57, в якому проживали відомі письменники (іст.). Вул. М. Коцюбинського, 2.
На червоній лінії забудови. Споруджено на складному рельєфі за проектом арх. В. Гопкала. Семи-, восьмиповерховий, цегляний, облицьований білою плиткою, у плані складної конфігурації з багатогранним наріжним ризалітом.

Житловий будинок співробітників АН УРСР, 1936—37 (архіт., іст). Вул. М. Коцюбинського, 9. У ряді суцільної забудови вулиці. Зведено за проектом арх. А. Недопаки у формах радянського неокласицизму.

Інститут біохімії ім. О. Палладіна, в якому проживали і працювали відомі вчені (іст.). Вул. Леонтовича, 9. На червоній лінії забудови вулиці, поряд з Володимирським собором.

Житловий будинок поч. 1950-х рр., в якому проживали відомі вчені, Покришкін О. І. (архіт., іст.). Вул. Микільсько-Ботанічна, 14/7. На розі з вул. Паньківською. Розташований на ділянці, де стояв прибутковий будинок М. Грушевського (зруйнований в січні 1917, на підвищеній терасі, огородженій балюстрадою.

Станція «Дніпро», 1960 (архіт.). На правому березі Дніпра, у місці ви­ходу траси метрополітену до моста через р. Дніпро (архітектори Г. Гранаткін, А. Ігнащенко, П. Красиць­кий, С. Крушинський, С. Павловський). Платформа підноситься над рівнем на­бережної на естакаді, що є початком мосту.

Институт фізічної хімії М. Л. Писаржевського. Просп. Науки, 31. Комплекс споруд складається з шести будинків, зведених 1958-70 (до цього інститут розміщувався на вул. Б. Хмельницького, 15). Заснований 1927 у м. Дніпропетровську як Український інститут фізичної хімії Наркомату освіти УСРР. З 1934 в системі АН УРСР (тепер - НАН України), 1944 переведений до Києва. З 1938 носить ім'я акад. АН УРСР і АН СРСР Писаржевського Льва Володимировича (1874-1938) - засновника і першого директора інституту (1927-38).

Інститут геофізики ім. С.Субботіна, в якому працювали відомі вчені (іст.). Просп. Академіка Палладіна, 32. На червоній лінії забудови.

Пам'ятник Вернадському В.I. 1981 (мист.). Бульв. Академіка Вернадського. На стику з просп. Перемоги. Автори — ск. О. Скобликов, арх. А.Ігнащенко. Вис. скульптури — 4,5 м, п'єдесталу — 2,0 м, стилобата — 0,4 м.

Паркова скульптура Лесі Українки, 1965 (мист.). У центрі парку, навпроти північного фасаду Маріїнського палацу. Автори — ск. В. Бородай, арх. А. Ігнащенко.

Паркова скульптура Заньковецької М. К., 1974 (мист.). У південно-східній частині парку, навпроти літньої естради.

Пам'ятник Котляревському I.П. 1975 (мист.). Вул. Мельникова. У невеликому сквері між вулицями Мельникова, Герцена та Якіра. Автори — ск. Г. Кальченко, арх. А. Ігнащенко. Заг. вис. — 5,50 м, діам. колони —1, 0м.

Садиба 1913—14, в якій проживали Вериківський М. І., Винничен­ко В. К., Дерев'янко К. М., Павличенко Л. М. (архіт., іст.). Вул. Пушкінська, 23, 23-б. Складається з головного будинку на червоній лінії забудови вулиці й дворового флігеля. Забудована за проектом арх. М. Даміловського на замовлення домовласника — інж. М. Міхельсона. 1940 — на поч. 1950-х рр. частко­во змінено внутрішнє планування головного будинку.

Пам'ятник Островському М. О., 1978-1978 (мист.). Просп. Повітрофлотський, 35. Перед входом до навчального корпусу Київського електромеханічного технікуму залізничного транспорту ім. М. Островського, звернений до проспекту. Автори — ск.А.Харечко, арх. А. Ігнащенко. Розміри: вис. скульптури — 4,0 м, п'єдестал —2,20 х 1,10 х 1,10 м.

Будинок 1903, в якому містилася явочна квартира київського підпільного обласного комітету КП(б)У, проживав Каракіс Й. Ю. (іст.). Пров. Рильський, 5 На червоній лінії забудови вулиці. Чотириповерховий, цегляний, пофарбований житловий будинок з цокольним поверхом без приямків.

Житловий будинок 1889, в яко­му проживали родина Косачів, Хитрово М. С., містилася редакція журналів «Рідний край», «Молода Україна» (архіт., іст.). Вул. Саксаганського, 97. На червоній лінії забудови вулиці, пра­вим крилом приблокований до будинку № 99, ліворуч — вільна від забудови ділянка.

Миколи Набережного (св. Ми­коли Мірлікійського) церква 1772—75 (архіт., мист.). Вул. Г. Сково­роди, 12. Стоїть окремо неподалік від Дніпра (звідси й назва), на розі з вул. Почайнинською, під кутом до наявної забудови. Дерев'яна церква біля цього місця існувала, ймовірно, з 11 ст. Пер­ша писемна згадка про неї (як Мико­лаївську) датується 1543.

Пам'ятник Лесi Українцi 1970 (мист.). Пл. Лесі Українки. Поряд з будинком Київської обласної державної адміністрації. Автори — ск. Г. Кальченко, арх. А. Ігнащенко. Розміри: вис. скульптури — 5,0 м, постаменту — 5,0 м; стилобат — 12,0 х 18,0 х 0,6 м.

Готель для прочан («Странноприїмниця») 1858—97, в якому проживали Кушнір М. О., Максимович М. О., Марко Вовчок, Риб Є. А. (архіт., іст.). Вул. Трьохсвятительська, 4-б, 4-в. На південь від будинку трапезної, з виходом торцевих фасадів на червону лінію забудови вул. Трьохсвятительської та до парку «Володимирська гірка».

Пасаж 1913–14, 1946–55, в якому проживали відомі діячі науки і культури (первісно мав № 24, після 1898 – № 25). (архіт., іст.)  Хрещатик, 15. У кварталі – між вулицями Хрещатик і Заньковецької, утворює між ними відкритий проїзд. Історія садиби простежується з перших десятиліть формування Хрещатика як головної магістралі міста.

Житловий будинок 1930-х рр., в якому проживали відомі діячі культу­ри (архіт., іст.). Вул. Шовковична, 10. На червоній лінії забудови вулиці. Разом із сусідніми будівлями обмежує озеленений та впорядкований вели­кий внутрішній простір кварталу. Під­порядковується масштабному ладу вулиці, зберігаючи композиційну та художню самостійність. Споруджено за проектом арх. С. Григор'єва у фор­мах пізнього конструктивізму.

Садиба кін. 19 — поч. 20 ст., в якій проживали відомі діячі науки і культури (іст.). Вул. Ярославів Вал, 13, 13-б. Садиба в кін. 19 ст. належала Г. Яновській з дому Григоровичів-Барських, відомих у Києві ще з поч. 18 ст., яка була дружиною відомого лікаря Ф. Яновського.