Головний корпус споруджено 1958 на червоній лінії забудови вулиці. Триповерховий, цегляний, з невеликими бічними крилами та напівовальною у центрі двоповерховою актовою залою.

1969 до нього прибудовано чотириповерховий лабораторний корпус.

Тут працювали: 1958-69 - Бродський Олександр Ілліч (1895-1969) - фізико-хімік, акад. АН УРСР (з 1939), чл.- кор. АН СРСР (з 1943), заслужений діяч науки УРСР (з 1965), Герой Соціалістичної Праці (1969). В інституті з 1927, у 1939-69 директор. Наукова діяльність вченого присвячена розробці теорії розчинів, електролітів, хімії ізотопів, дослідженню механізмів хімічних реакцій. Його праці з питань термодинаміки та електрохімії розчинів дістали загальне визнання. Під керівництвом О. Бродського вперше в СРСР одержано важку воду, концентрати важкого кисню, важкого азоту. Створив наукову школу.

Кабінет директора містився на другому поверсі у лівому крилі головного корпусу (кімната № 32), поряд - його робоча кімната № 33.

Голодець Григорій Ізраїльович (1936-92) - фізико-хімік, чл.-кор. АН УРСР (з 1990). В інституті з 1959, 1980-92 - завідувач відділу механізмів гетерогенно-каталітичних реакцій. Відзначений премією ім. Л. Писаржевського АН УРСР (1973). Наукові праці з питань хімічної кінетики і каталізу, зокрема механізму реакцій гетерогенно-каталітичного окислення та гідрування.

1968-92 працював у кімнаті № 211 лабораторного корпусу.

Гороховатський Ярослав Борисович (1925-76) - хімік, чл.-кор. АН УРСР (з 1972). В інституті працював з 1950. У 1962-74 заступник директора, одночасно 1966-76 - завідувач відділу рідкофазного каталізу. Основні праці вченого присвячено гетерогенному каталізу. Досліджував закономірності кінетики, макрокінетики та механізму неповного окислення вуглеводнів у газовій та рідинній фазах, вплив будови олефінів на їхню адсорбційну і реакційну здатність, зв'язок між каталітичними та електрофізичними властивостями каталізаторів, фотокаталітичне окислення вуглеводнів. Займався вивченням поверхневих сполук, що утворюються на каталізаторах під час адсорбції та гетерогенної реакції. Кабінет вченого як заступника директора містився на другому поверсі головного корпусу у лівому крилі будинку. В останні роки працював у кімнаті № 411 на четвертому поверсі лабораторного корпусу.

Ройтер Володимир Андрійович (1903-73) фізикохімік, акад. АН УРСР (з 1961), заслужений діяч науки УРСР (з 1964). В інституті - з 1929. Працював заступником директора, завідувачем відділу, лабораторії. Відзначений премією ім. Л. Писаржевського АН УРСР (1968). Основний напрям наукової діяльності - теорія і практика гетерогенного каталізу. Один з творців нової галузі фізичної хімії - макрокінетики. Розробив основи єдиної теорії електродних процесів. Створив і тривалий час очолював українську школу каталізу.

1958-65 кабінет вченого як заступника директора містився на другому поверсі лівого крила головного корпусу. Потім працював на першому поверсі у кімнаті № 25 правого крила цього ж будинку, з 1969 - у кімнаті № 215 на другому поверсі лабораторного корпусу.

На фасаді головного корпусу встановлено бронзові з барельєфними портретами меморіальні дошки:    1973 на пошанування О. Бродського; 1975 В. Ройтера; 1974 - Л. Писаржевського - засновника і першого директора інституту (автори всіх дошок: ск. Ю. Скобликова, арх. А. Ігнащенко) [562].

• Бродський О. І.
,
• Голодець Г. І.
,
• Гороховатський Я. Б.
,
• Ігнащенко А.
,
• Писаржевський Л. В.
,
• Писаржевський М. Л.
,
• Ройтер В.
,
• Ройтер В. А.
,
• Скобликова Ю.