Міський сад, 18-20 ст. (іст., містобуд.). Вул. М. Грушевського.

Житловий будинок, 1799, 1858 (архіт.). Контрактова пл., 8. На заломі червоної лінії забудови західної частини площі.

Житловий будинок 1908—09, в якому проживали Виноградов В. В., Тржецеський А. А. (архіт., іст.). Вул. Рейтарська, 18. На розі з вул. Стрілець­кою, на червоних лініях забудови ву­лиць. Історія садиби відома з поч. 19 ст. (показана на плані Києва 1803). Під час пізнішого запровадження окремих но­мерів садиб для кожної вулиці отрима­ла № 16/3—5, у 1898 — № 18.

Садиба, 1-а пол. 19 ст. (архіт.). Вул. Г. Сковороди, 21-а, 21-б, 21-в. На розі вул. Набережно-Хрещатицької, формує фронт забудови набережної Подолу.

Садиба 2-ї пол. 19 – поч. 20 ст., в якій містилася Художньо-реміснича навчальна майстерня друкарської справи (архіт., іст.). Вул. Софійська, 7. На червоній лінії забудови. Складається з двох, розташованих поряд будинків, з’єднаних вставкою.

Флорівський (Вознесенський) жіночий монастир, 16—20 ст. (архіт., іст., містобуд.) Вул. Притисько-Микільська, 5.  Біля підніжжя г. Флорівська (Замкова, Киселівка) з її східного боку. Формує панораму та силует правобережної частини міста.

Келії, 1850-і рр. (архіт.) Корпус № 9. У північно-західній частині садиби монастиря, на схилі. Активно впливає на формування простору центрального композиційного вузла архітектурного ансамблю монастиря — соборної площі.

Келії, 1856–59 (архіт.). Корпус № 10. У центральній частині монастирської садиби, обмежують соборну площу. Побудовані за проектом арх. М. Самонова замість корпусу, що згорів.

Садиба 1898, 1902–03, в якій проживав Позняков Г. П. (архіт., іст.). Вул. I. Франка, 19, 19-б, 19-в. Первісна адреса – № 17. Складається з головного будинку (№ 19) на червоній лінії забудови вулиці, двох флігелів (№ 19-б, 19-в) на подвір'ї, розташованих паралельно головному будинку на різній відстані від нього, та господарської споруди – стайні з прибудованим сараєм.