Садиба 1910-х рр., в якій проживали Стеценко К. Г., Тулуб З. П. (архіт., іст.). Вул. Велика Житомирська, 6, 6-а. На червоній лінії вулиці.

Житловий будинок наукових співробітників 1931, в якому проживали відомі вчені і діячі культури (архіт., іст.). Вул. Лютеранська, 21/12. На розі вулиць Лютеранської та Банкової.

Садиба кін. 19–поч. 20 ст., в якій містилося Київське відділення Товариства поширення освіти серед євреїв у Росії (архіт., іст.). Вул. Мала Житомирська, 20, 20-а, 20-б, 20-в, 20-г. Межує з міським сквером, розташованим вздовж Володимирського проїзду.

КОНТРАКТОВИЙ БУДИНОК, 1815—17 (архіт., іст.). Вул. Межигірська, 1. Стоїть окремо, головним фасадом звернений до Контрактової пл. Зведено за проектом арх. В. Гесте у стилі класицизму. Керував будівництвом арх. А. Меленський. Є частиною не здійсненого до кінця проекту В. Гесте — ансамблю Громадського центру, в якому чільне місце відводилося будинку магістрату, фланкованому зі сходу Контрактовим будинком, із заходу — Поштовою конторою. Призначався для проведення контрактових ярмарків.

Будинок церковно-учительської школи (семінарії) 1903, в якому працювали Леонтович М. Д., Липківський В. К., Стеценко К. Г., навчався Міньківський О. 3. (іст.). Вул. Пугачова, 12/2

 Іллінська церква, Проскурня 2-а пол. 18 ст. (архіт.). Вул. Почайнинська, 2.  Споруджена впритул до брами. Містобудівне значення і час зведення споруди виявлено дослідженнями, здійсненими в ході історико-культурної інвентаризації забудови Подолу 1972—79 (арх. В. Шевченко). На плані Подолу 1803 позначено два будинки, розташовані симет-рично з обох боків брами. Обидві споруди разом з брамою утворювали червону лінію стародавньої вулиці, яка проходила під кутом до сучасної. Під час формування сучасної вул. Почайнинської будинок з південного боку брами було знесено.

Цирк, 1958—60 (архіт., іст.). Пл. Перемоги, 2. На острівній ділянці, трикутна форма якої зумовила незвичну об’ємно-просторову композицію споруди. Зведено за проектом арх. В.Жукова. Збірний залізобетонний купол змонтовано за проектом інженерів М. Грутмана, С. Ривкіна, І. Скачкова. Розрахований на 2 тис. глядачів, загальний об’єм — 77850 куб. м.

Житловий будинок 1910, в яко­му проживали Леся Українка, Олена Пчілка (архіт., іст.). Вул. Саксагансько­го, 101. На червоній лінії вулиці, в ряді історичної забудови. Зведено на замов­лення інж.- технолога С. Лаврентьєва (можливо, брав участь у його споруд­женні). Використовувався як прибутко­вий житловий будинок з торговельни­ми приміщеннями у цокольному по­версі. Первісним плануванням перед­бачалося по дві квартири на кожному поверсі з виділенням допоміжних при­міщень з чорними сходами у тильний ризаліт.

Пороховий льох в Олексіївсько­му бастіоні, 1783 (архіт.). Вул. Січнево­го повстання, 46. Усередині бастіону. Після прокладання нового шляху 1981 набув важливої ролі у формуванні забудови вулиці. Для зберігання поро­ху у Києво-Печерській фортеці було збудовано кілька дерев'яних і цегля­них льохів. Дерев'яні льохи були у Семенівському бастіоні, в куртині поміж Спаським і Павлівським бастіо­нами, цегляний і дерев'яний — у Павлівському бастіоні.

Крамниці 1-ї чв. 19—20 ст., де містився штаб Дніпровської військової флотилії (архіт., іст.). Виходять півколом на Контрактову пл. і фіксують західну межу кварталу, який сформувався після пожежі 1811. Будувалися по обидва боки дзвіниці, яка стояла по осі Богоявленської соборної церкви. Перші одноповерхові крамниці споруджено 1826 з північного боку від дзвіниці, ймовірно, за проектом арх. А. Меленського.

Житловий будинок 1887, в якому проживав Косач М. П., бувала Леся Українка (іст.). Вул. Тарасівська, 14. На червоній лінії забудови. Чотириповерховий, цегляний, у плані Г-подібний з проїздом у двір. Вхід виділено арковим отвором у розкріповці фасаду й арковим завершенням. Рельєфну цегляну пластику фасаду підкреслює пофарбування у два кольори.

Пам'ятне місце формування загонів народного ополчення трамвайного заводу ім. Ф.Дзержинського 1941.  (іст). Вул. Червоноармійська, 143/2. Неподалік входу до станції метро «Либідська».