На червоній лінії забудови вулиці. Проектувався 1901 київським єпархіальним арх. Є. Єрмаковим. Завершення будівництва і відкриття семінарії відбулося у вересні 1903. У 1905 зроблено прибудову з боку вул. Пугачова на чотири віконних прорізи з церквою св. Кирила і Мефодія.
Триповерховий, цегляний, тинькований. Фасад будинку прикрашений фігурною цегляною кладкою з елементами неоросійського стилю.
Семінарія складалася з 4-х класів. Першим директором і законовчителем школи 1903-05 з наданням йому сану протоієрея був Липківський Василь Костянтинович (1864-1937) —церковний діяч, з 1905 — настоятель Покровської церкви на Солом’янці; митрополит УАПЦ (1921-27). Підібрав педагогічний персонал переважно з свідомих українців, що викликало невдовзі незадоволення офіційних кіл і розформування вчительського колективу. Серед них — поет О. Коваленко (1880-1927); педагог, журналіст і видавець Г. Шерстюк (1882-1911); педагог, громадський діяч, товариш міністра освіти (листопад 1918) Ю. Щириця (? - 1919, розстріляний більшовиками). З часу заснування церковно-учительської школи у ній працював учителем співу Стеценко Кирило Григорович (1882-1922) — композитор, хоровий диригент, музично-громадський діяч, священик. У цей період удосконалював свій музичний фах, відвідуючи заняття в Київському музичному училищі та Музичній школі М. Лисенка. Композитор керував хором церковно-учительської школи і Лук'янівського народного будинку, створив низку вокальних творів, у т. ч. хор «Заповіт» на сл. Т. Шевченка і «Прометей» на сл. О. Коваленка. У січні 1907 заарештований, згодом висланий з Києва. 1912 прийняв сан священика. Вдруге композитор призначений викладачем Київської церковно-учительської школи у березні 1918. За спогадами сучасників, К. Стеценко був фактично організатором і керівником культурно-освітньої роботи в семінарії, запрошував туди видатних діячів культури — співаків, музикантів, артистів. Викладав у школі до 1919, одночасно був диригентом Першого українського національного хору.
З 1918 у семінарії викладав Леонтович Микола Дмитрович (1877-1921) — композитор, хоровий диригент, музично-громадський діяч, педагог, збирач музичного фольклору. Вів уроки співу, проводив диригентську хорову діяльність. Викладав також хормейстерську майстерність в Музично-драматичному інституті ім. М. Лисенка, був організатором і комісаром Першої української державної капели. У цей період композитор здійснив аранжування багатьох народних українських пісень, створив ряд оригінальних композицій на вірші українських поетів, почав писати оперу «На русалчин Великдень», а також підготував підручник нотної грамоти для шкіл. Викладав у школі до жовтня 1919. Працюючи в учительській семінарії, К. Стеценко і М. Леонтович жили на квартирах у лівому крилі будинку цього навчального закладу.
1917-21 в школі навчався Міньківський Олександр Захарович (1900-79) — хоровий диригент, педагог, народний артист СРСР (з 1960). Його вчителями були К. Стеценко і М. Леонтович.
Пізніше у будинку діяли учительська семінарія ім. Б. Грінченка, після громадянської війни — недільна школа ім. Б. Грінченка, педкурси. У повоєнні роки в будинку містилися сільськогосподарська школа з підготовки голів колгоспів, з 1956 — Вища партійна школа при ЦК КПУ.
1965-68 здійснено реконструкцію із значним переплануванням, заміною дерев'яних перекриттів на залізобетонні, надбудовою аттикоподібного поверху над частиною об'єму. З кінця 1980-х рр. тут містилася середня школа № 70. 1992-96 частину приміщень займав Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАНУ. З 1997 будинок належить Українській академії державного управління при Президенті України.
1964 на фасаді встановлено гранітну меморіальну дошку на пошанування М. Леонтовича (арх. В. Шевченко).

• Грушевський М. С.
,
• Єрмаков Є.
,
• Коваленко О.
,
• Леонтович М. Д.
,
• Липківський В. К.
,
• Лисенко М.
,
• Міньківський О. З.
,
• Стеценко К.Г.
,
• Шевченко В.
,
• Шевченко Т. Г.
,
• Шерстюк Г.
,
• Щириця Ю.