Пороховий льох в Олексіївсько­му бастіоні, 1783

Січнево­го повстання, 46

 Однотипні цегляні льохи, споруджені за затвердженим 1768 проектом невідомого інженера, містилися в Олексіївському, Кавалерському, Успенському бастіонах, а та­кож у межах ближнього ретраншементу (окрім першого, не збереглися). Іс­нування льохів створювало постійну загрозу вибуху, який міг пошкодити Києво-Печерську лавру, у зв'язку, з чим ченці неодноразово зверталися до урядовців. Лише 1885 вирішилося пи­тання про перевезення пороху до льо­хів у Звіринецькому укріпленні, спо­руджених 1886—87.

Будівля одноповерхова, цегляна, у плані прямокутна (31 X 12 м), двокамер­на, заглиблена в землю. Стіни (завтовш­ки 1,5 м) зміцнено 16-ма контрфорсами. У кладці влаштовано канали і продухи для вентиляції та відведення порохових газів. Розділені товстою стіною вхідна й основна (для зберігання пороху) каме­ри перекрито спільним цегляним скле­пінням, яке у поперечному перетині має параболічні абриси (прогін 8,7 м). Дах двосхилий, залізний, переходить у покриття контрфорсів. Це одна з най­давніших монументальних пам'яток військово-оборонного зодчества Києва. До 80-х рр. 19 ст. використовувався за прямим призначенням, потім для різних господарських потреб. 1979—80 розчищено і досліджено (архітектори В. Шевченко, Ю. Лосицький) і при­стосовано під кав'ярню (арх. М. Левчук) [591]

 

Також на цій вулиці