Житловий будинок, 1883 (архіт.).Вул. Верхній Вал, 18. На червоній лінії забудови вулиці. Історія садиби відома з серед 19 ст. Належала купцеві Коробкіну, була забудована дерев'яними спорудами. Фасадний будинок зведено на замовлення власника садиби Т. Булишкіна за проектом і під наглядом арх. А. Геккера.

Садиба, 19–20 ст. (архіт.). Вул. Нижній Вал, 19–21. Утворилася 1887 внаслідок об'єднання київським купцем 1-ї гільдії І. Бліндером двох садиб, що існували тут після пожежі Подолу 1811. В її забудові – два фасадні цегляні будинки (№ 19 і 21) та вальцьовий млин у глибині садиби № 19 (№ 19-д) – являють історико-архітектурну цінність.

Готель «Дудман», 1892–95 (архіт). Вул Нижній Вал, 39. На червоній лінії забудови вулиці. Споруджений на території садиби васильківського купця 2-ї гільдії X. Дудмана за проектом арх. А. Геккера. Первісно двоповерховий, оформлений у стилі неоренесанс. На поч. 20 ст. надбудовано третій поверх. 1899–1916 тут містилися готель «Дудман» і бакалійна крамниця «Дудман».

Будинок 1880, в якому народився Булгаков М. О. (іст ) Вул. Воздвиженська, 10-в. На Подолі, в урочищі Гончарі-Кожум'яки. Споруджений під наглядом арх. А. Геккера

Житловий будинок, 1858 (ар­хіт.). Вул. Костянтинівська, 21/12. На червоній лінії забудови вулиці; є части­ною садибного комплексу на розі вул. Ярославської. Зведено за проектом арх. М. Самонова у стилі пізнього кла­сицизму.

Реальне училище та гімназія Євангелістської лютеранської громади, кін. 19 — поч. 20 ст. (архіт., іст.). Вул. Лютеранська, 18—20.

Особняк серед. 19 ст., в якому містилася редакція журналу «Церковно-приходская школа» (архіт., іст.). Вул. Межигірська, 12/25.

Житловий комплекс, 2-а пол.19 ст. (архіт.). Вул. Межигірська, 23/22. На розі з вул. Ярославською. Складається з двох суміжних будинків.

Житловий будинок 1900, в якому проживали Глядківський П. С., Кондратьєва К. Б., Троїцька-Гусєва О. І. (архіт., іст.). Пров. Михайлівський, 12. Споруджений на території наріжної садиби, що виходила на лінію забудови сучасних пров. Михайлівського, 12, 12/1 і вул. А. Тарасової, 3 (колишнього пров. Троїцького).

Ряд невисоких споруд станції формує одну з мальовничих ділянок пано­рами високого правого берега Дніп­ра біля підніжжя колони Магдебурзь­кому праву. Будівництво станції для забору і перекачування води з Дніпра пов'язано зі спорудженням першої чер­ги Київського водогону, яке здійсню­валося 1870—72.

Садиба Лінчевських, кін. 19 — поч. 20 ст. (архіт.). Вул. Рейтарська, 7, 7-б. У ряді забудови вулиці. Скла­дається з головного будинку (№ 7) і флігеля (№ 7-б). Садиба відома з 1872 як власність священика М. Лінчевського. Тоді на ній розташовувалися при­значені до зламу чоловий дерев'яний будинок та житлові й нежитлові служ­би, новозбудований дерев'яний сарай, сад у глибині ділянки. 1881 на замов­лення власника за проектом арх.

Житловий будинок, 1891 (архіт.). Вул. П. Сагайдачного, 19. На червоній лінії забудови вулиці. Стара адреса — вул. Олександрівська, 75. Історія садиби відома з 1869. Належала київському купцю 2-ї гільдії О. Сироткіну й займала пл. 515 кв. сажнів.

Хлібної магістратської крамниці, Олександрівського ремісничого училища комплекс, 18— 20 ст. (архіт., іст.). Вул. Братська, 2, вул. Ігорівська, 14. Формувався понад століття, локалізований у двох колишніх садибах первісно різного функціонального призначення, об'єднаних у 2-й пол. 19 ст. в єдиний комплекс Олександрівського ремісничого училища.

 Житловий будинок, 1870-і рр., 1880, 1940 (архіт.). Вул. І. Франка, 36. На червоній лінії забудови вулиці. Ймовірно у 1870-і рр. впритул до межі з ділянкою № 38 споруджено первісний двоповерховий об'єм з чоловим фасадом на сім віконних осей.

Пивоварний Завод, 1860—1909 (архіт., іст.). Вул. Фрунзе, 35. З відступом від червоної лінії забудови вулиці (колишня вул. Кирилівська), замикає перспективу вул. Оленівської. В садибі збереглися такі історичні споруди: головний корпус, димар, колишній житловий будинок і стара броварня.

Житловий будинок 1818, 1882, в якому проживав Меленський А. І. (архіт., іст.). Вул. Хорива, 13/11. На розі з вул. Костянтинівською. На червоних лініях забудови. Споруджений у садибі, що належала дружині київського міського арх. А. Меленського — П. Ме- ленській (уроджена Ляшкевич).

Особняк Могилевцева С. С. 1901, в якому проживали відомі діячі науки, громадсько-політичного і державного життя (архіт., іст., мист.). Вул. Шовковична, 17/2 (з 1918). У 1917р. -№ 15-а. На розі з вул. П. Орлика, на червоних лініях забудови вулиць, на ділянці з садом.

ОЛЕКСАНДРІВСЬКА МІСЬКА ЛІКАРНЯ (ЦЕНТРАЛЬНА МІСЬКА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ), 2-а пол. 19—20 ст. (архіт., іст.). Вул. Шовковична, 39/1. На південному схилі Київського пагорба, між вулицями Шовковичною і Мечникова, на розі яких міститься вхід до комплексу лікарні. 

Пологового відділення корпус 1893-94 в якому містилася клініка пропедевтики внутрішніх хвороб, працював Губергріц М. М. (іст.). На третій терасі лікарняної садиби. Будинок чотириповерховий на цокольному поверсі, цегляний. Первісний триповерховий об'єм споруджено за проектом арх. А. Геккера, складеним 1892; будівельні роботи здійснив 1893—94 арх. І. Ніколаєв.

Житловий будинок 2-ї пол. ст., в якому містились єврейські молитовні заклади (архіт., іст.). Вул. Ярославська, 22/23. На розі з вул. Межигірською. Утворений з трьох суміжних об'ємів, зведених у різний час.

Житловий будинок 1883, 1900— 03, 1940—41, в якому містилося правління Київського товариства поширення освіти і грамотності, проживав Влизько О. Ф. (іст.). Вул. Ярославів Вал, 22. На розі з вул. Стрілецькою, на червоних лініях забудови. Тривалий час ця наріжна садиба мала вигляд звичайного городу. З серед. 19 ст. вона належала надвірному раднику Г. Вєтрову і входила до великої ділянки, що простягалася вздовж вул. Стрілецької до вул. Рейтарської. Наступний власник — колезький радник А. Солонина.