Михайловський Золотоверхий монастир, 12-20 ст. (археол., архіт., іст., мист.). Вул. Трьохсвятительська, 4—8; пл. Михайлівська. У верхній частині парку «Володимирська гірка» (у давнину — Михайлівська гора Верхнього Києва), з яким межує зі сходу та півдня, з заходу обмежений вул. Трьохсвятительською, з півночі — проходом до фунікулера. Відіграє значну роль у формуванні панорами міста, особливо з боку Дніпра.
Пекарня, келія, книжкова крамниця (Ковнірівський корпус), 17-18 ст. (архіт.). Корпус № 12. Формує східний бік соборної площі верхньої території Лаври. Назву дістав у 1-й пол. 20 ст. від імені кам'яних справ майстра С. Ковніра, який брав участь у його будівництві. На плані Афанасія (Кальнофойського), вміщенім у «Тератургімі» (1638), на цьому місці позначені дерев'яні «пекарня з коморами й усім, що до них належить» та «келія благочинного брата, який наглядає за пекарнею».
Підземні споруди верхньої території Лаври, 11-18 ст. (археол., архіт.). Найдавнішими підземними спорудами Лаври є печерні комплекси (Ближні і Дальні печери) з ходами, келіями, церквами, поховальними нішами тощо.
Церква Благовіщення Пресвятій Богородиці, 11—20 ст. (архіт., іст.). У південній частині Дальніх печер, головна магістраль яких прокладена в напрямку з південного заходу на північний схід.
Церква Свято-Троїцька над Святою брамою, 12—18 ст. (архіт., мист.). Корпус № 27. На головному західному вході на верхній території Лаври, в уступі оборонного муру 1695— 1701. Перша згадка про браму міститься у літописному повідомленні про напад половців 1096.
Келія Антонія Печерського 1062 (іст.). Навпроти входу до однойменної церкви. Викопана Антонієм після його переселення у Ближні печери 1062. Вперше показана на цьому місці 1638 у книзі «Тератургіма» Афанасія (Кальнофойського). Під час пізніших перепланувань була сполучена проходом з вівтарною частиною підземної церкви преподобного Варлаама Печерського.
Мур підпірний Д. де Боскета, серед. 18 ст. (архіт.). Корпуси № 77, 77-а, 77-б. На схилі пагорба, з півдня і сходу обмежує терасу комплексу Ближніх печер. Найдавніші зображення дерев'яних укріплень схилів ближньопечерного пагорба збереглися на плані монастиря Афанасія (Кальнофойського), опублікованому 1638 у «Тератургімі», на панорамному зображенні Лаври 1651 худ. А. ван Вестерфельда, на планах 1674 архімандрита Лаври Інокентія (Ґізеля), 1695 — полковника І. Ушакова.
Пам'ятне місце поховання Антонія Печерського 1073 (іст.). Ліворуч від входу у церкву преподобного Антонія Печерського.
Церква Введення у храм Пресвятої Богородиці, 11—19 ст. (архіт., іст., мист.). На початку вул. Жилої. Головна планувальна вісь підземного храму перетинає вулицю під прямим кутом і об'єднує приміщення з обох її боків. Цей перетин — головний вхід до храму. Найдавніша церква в Антонієвих печерах.
Церква преподобного Антонія Печерського, 16—19 ст. (архіт., іст., мист.). У північно-східній частині Ближніх печер, у кінці східного відгалуження, праворуч від головної вул. Печерної, навпроти келії Антонія. Найвіддаленіша з трьох церков Ближніх печер.
Дальні печери, 11—12 ст. (археол., архіт., іст., мист.). На крайній південній частині, на високому наддніпрянському пагорбі, верхня відмітка якого нижча на 15 м від соборної площі Лаври. Забудова розташована на трьох рівнях. Відіграє важливу роль в архітектурному ансамблі Лаври та міській панорамі з боку Дніпра.
Огорожа монастирського саду, 1904 (архіт.). Корпус № 44-а. На межі тротуару вздовж шляху, що веде до Ближніх печер, від верхньої ділянки оборонного муру 1840-х рр. (корпус № 93) до келій братських над льохом (корпус № 44), на крутому схилі.
Печери Феодосієві (Дальні), 11 ст. (археол., архіт., іст., мист.). На нижній терасі Києво-Печерської лаври, у товщі південного схилу широкого яру, що перерізує в цьому місці печерське пасмо. В 1939 та 1982 проводилися вибіркові анатомо-антропологічні до-слідження мощей, в 1966—68 і 1986— 88 — археологічні розкопки у печерах, що дали змогу отримати чимало цінних відомостей про історію цього підземного комплексу та життя його насельників.
Церква преподобного Феодосія Печерського, 17—19 ст. (архіт., іст., мист.). Названа ім'ям одного з засновників монастиря та його ігумена (з 1062), похованого у Дальніх печерах у власній келії, 1091 мощі перенесено в собор Успіння Пресвятої Богородиці (місцезнаходження їх досі не відоме). За свідченням Афанасія (Кальнофойського), церкву було створено в його час.
