Покровська церква, 1902—06 (архіт., мист.). Пров. Мостицький, 2. На одному з пагорбів історичної місцевості Пріорка, що 1880 включена у межі міста. Назва храму, як і церкви на вул. Покровській, 7 (див. ст. 440), походить від свята Покрови Пресвятої Богородиці православної церкви. Споруджена на місці дерев'яної Димитрівської церкви коштом пріорських городників, пожертвування Київської міської думи та приватних осіб.
Покровська церква, 1895—97, 1907—14 (архіт., іст., мист.). Вул. М. Островського, 20/1. У глибині кварталу, на огородженій ділянці.
Верхня територія Лаври, 11–20 ст. (археол., архіт., іст., містобуд.). У найвищій північній частині території Свято-Успенської Києво-Печерської лаври, на майже рівному плато з прилеглими до нього південно-східними схилами. Відіграє провідну роль у комплексі монастиря. За «Києво-Печерським патериком», виникла на княжому полі, наданому князем Святославом Ярославичем для будівництва «великої церкви Печерська».
Церква Благовіщення Пресвятій Богородиці, 11—20 ст. (архіт., іст.). У південній частині Дальніх печер, головна магістраль яких прокладена в напрямку з південного заходу на північний схід.
Церква Свято-Троїцька над Святою брамою, 12—18 ст. (архіт., мист.). Корпус № 27. На головному західному вході на верхній території Лаври, в уступі оборонного муру 1695— 1701. Перша згадка про браму міститься у літописному повідомленні про напад половців 1096.
Ближні печери, 11—20 ст. (археол., архіт., іст., мист.). Під верхньою територією Лаври, на південно-східному виступі пагорба, відокремленого від території Дальніх печер глибокою долиною. До головного подвір'я на терасі ведуть дерев'яна галерея, що починається біля нижньої (Печерної, або південної) брами верхньої території Лаври, та узвіз, який відгалужується від дороги на Дальні печери та йде повз огорожі саду.
Келія Антонія Печерського 1062 (іст.). Навпроти входу до однойменної церкви. Викопана Антонієм після його переселення у Ближні печери 1062. Вперше показана на цьому місці 1638 у книзі «Тератургіма» Афанасія (Кальнофойського). Під час пізніших перепланувань була сполучена проходом з вівтарною частиною підземної церкви преподобного Варлаама Печерського.
Пам'ятне місце поховання Антонія Печерського 1073 (іст.). Ліворуч від входу у церкву преподобного Антонія Печерського.
Печери Антонієві (Ближні), 11-18 ст. (археол., архіт., іст., мист.). На нижній терасі Києво-Печерської лаври, у товщі північного схилу розлогого яру, що перетинає у цьому місці печерське плато. Названо Ближніми через розташування печер поблизу верхньої території Лаври. Викопані за 400 м від Дальніх печер.
Церква преподобного Антонія Печерського, 16—19 ст. (архіт., іст., мист.). У північно-східній частині Ближніх печер, у кінці східного відгалуження, праворуч від головної вул. Печерної, навпроти келії Антонія. Найвіддаленіша з трьох церков Ближніх печер.
Печери Феодосієві (Дальні), 11 ст. (археол., архіт., іст., мист.). На нижній терасі Києво-Печерської лаври, у товщі південного схилу широкого яру, що перерізує в цьому місці печерське пасмо. В 1939 та 1982 проводилися вибіркові анатомо-антропологічні до-слідження мощей, в 1966—68 і 1986— 88 — археологічні розкопки у печерах, що дали змогу отримати чимало цінних відомостей про історію цього підземного комплексу та життя його насельників.
Келія, в якій жив і був похований Феодосій Печерський 11 ст. (іст.). До кін. 20 ст. вважалося, що келія міститься навпроти церкви Різдва Христового, тепер її локалізують на північний захід від церкви преподобного Феодосія Печерського. Феодосій (бл. 1036, м. Василів, тепер м. Васильків, Київська обл. — 3.05.1074, Київ) — один із засновників давньоруського чернецтва, ігумен Києво-Печерського монастиря в 1062—74 (світське ім'я не встановлено).
