Маєток 1945, в якому проживали Василевська В. Л., Корнійчук О. Є. (архіт., іст.), вул. Артема, 46. У середині ділянки з відступом від червоної лінії забудови вулиці. Споруджений для сім'ї генерала М. Ватутіна за проектом арх. А. Добровольського. У 1949 переданий подружжю — О. Корнійчуку і В. Василевській.
Пам'ятник Василевськiй В.Л 1988 (мист.). Вул. Тимірязєвська, 36. Біля фасаду будинку середньої школи № 5, звернений до вулиці. На майданчику, викладеному сірими гранітними плитами. Автор — ск. Н. Дерегус. Розміри: вис. погруддя — 1,0 м, постамент — 1,72 х 0,50 х 0,46 м.
Житловий будинок «Роліт» 1931—34, 1935—39, в якому проживали відомі діячі культури (архіт., іст.). Вул. Б. Хмельницького, 68. На розі з вул. М. Коцюбинського, домінує у навколишній забудові. Розташований на місці історичної садиби, первісна забудова якої зберігалася до кін. 1920-х рр. і складалася з чотирьох споруд: двох будинків на межі з вулицями, один з яких був наріжним, та двох флігелів на правій та лівій межах ділянки.
Готель Гладинюка Г. П. 2-ї пол. 19 ст., в якому проживав Грушевський М. С., діяла літературно-мистецька група «Гроно», у кореспондентському пункті газети «Комсомольская правда» працював Гайдар А. П. (архіт., іст.). Вул. Б. Хмельницького, 8.
Пасаж 1913–14, 1946–55, в якому проживали відомі діячі науки і культури (первісно мав № 24, після 1898 – № 25). (архіт., іст.) Хрещатик, 15. У кварталі – між вулицями Хрещатик і Заньковецької, утворює між ними відкритий проїзд. Історія садиби простежується з перших десятиліть формування Хрещатика як головної магістралі міста.
Комплекс житлових будинків 1951–54, в якому проживали відомі діячі культури і науки. (архіт., іст.) Хрещатик, 23, 25, 27. Замикає перспективу вул. Б. Хмельницького. Складається з двох ідентичних за об'ємно-просторовим рішенням одинадцяти-поверхових будинків (№ 23 і 27) та розташованого між ними на верхній терасі (перепад 16 м), значно віддаленого від червоної лінії тринадцятиповерхового будинку із вбудованим двозальним кінотеатром (№ 25).
Радіотелецентр, 1949–50 (архіт., іст.). Хрещатик, 26. У другому ряді забудови, паралельно вулиці. Ділянку для забудови разом з чотириповерховим корпусом колишньої телефонної станції (1914, арх. О. Кобелєв) 1946 відведено Комітету з радіофікації та радіомовлення УРСР (див. ст. 544.2). Автор проекту – арх. В. Єлізаров.
Житловий будинок 1963, в якому проживали відомі діячі культури і спорту (іст.). Бульв. Т. Шевченка, 2. На розі з вул. Хрещатик, на червоних лініях забудови. Восьмиповерховий, цегляний, облицьований білою керамічною плиткою. У будинку проживали відомі діячі культури. 1963—68 у квартирі № 34 — Ануров Олександр Герасимович (1914—95) — драматичний актор, народний артист УРСР (з 1976).
Житловий будинок 1930-х рр., в якому проживали відомі діячі культури (архіт., іст.). Вул. Шовковична, 10. На червоній лінії забудови вулиці. Разом із сусідніми будівлями обмежує озеленений та впорядкований великий внутрішній простір кварталу. Підпорядковується масштабному ладу вулиці, зберігаючи композиційну та художню самостійність. Споруджено за проектом арх. С. Григор'єва у формах пізнього конструктивізму.
Житловий будинок співробітників НКВС УРСР 1930—40-х рр., в якому проживав Дмитерко Л. Д. (архіт., іст.). Вул. Шовковична, 32—34. На розі з вул. Лютеранською, на червоних лініях забудови. Споруджено 1934, первісно — п'ятиповерховий. 1946—49 реконструйовано з надбудовою шостого поверху та влаштуванням ліфтів.
Особняк 1858—61, 1878, в якому проживали Алфер'єв С. П., Штейнгель М. В., містилася Спілка письменників України, працювали відомі письменники (архіт., іст.). Вул. Ярославів Вал, 3. На червоній лінії забудови вулиці. Зведений на замовлення відомого лікаря-терапевта, професора Київського університету С. Алфер'єва — дядька письменника М. Лескова. 1858 особняк запроектовано,
