Архітектуру будинку вирішено у перехідних від конструктивізму до радянського неокласицизму формах, підпорядкованих масштабному ладу вулиці.
Шестиповерховий з підвалами, цегляний, у плані Г-подібний, зі зрізаним наріжжям та ризалітами входів. Об'ємно-планувальне рішення асиметричне. Складається з шести секцій з одно-, дво-, три-, чотири- та п'ятикімнатними квартирами. На поверсі кожної секції розміщено дві квартири. У підвалах запроектовано два бомбосховища. Входи в будинок влаштовано з вулиці та з двору. У першій, четвертій та п'ятій секціях сходи двомаршові, у другій, третій та шостій — тримаршові. Конструктивна система з повздовжніми несучими стінами. Перекриття пласкі дерев'яні. Чолові фасади вкрито теразитовим тиньком сірого кольору. Фактурна обробка цоколю та простінків на рівні шостого поверху імітує рустування, поверхні стін першого поверху — грубо тесані гранітні блоки.

Ритмічна побудова композиції фасадів складається з вертикальних елементів — стрічок засклення сходових кліток першого, четвертого й п'ятого під'їздів та пілястр гігантського (другий - п'ятий поверхи) доричного ордера. Горизонтальними складовими ритмічної побудови є міжповерхові гурти, гладенький фриз та масивний профільований вінцевий карниз. Отвори входів та вікна над ними декоровано горизонтальними сандриками на кронштейнах. Огороджені балюстрадами плити балконів теж спираються на кронштейни.
Підвищену наріжну частину споруди (після надбудови шостого поверху) акцентовано завдяки введенню додаткового композиційного прийому: аркатури з архівольтів, які разом із пілястрами доричного ордера утворюють обрамлення віконних прорізів. Над пілястрами розміщено розетки з рослинним орнаментом. Простінки між вікнами прикрашають барельєфні зображення ваз заввишки бл. 2,0 м.
Пластику дворових фасадів, вкритих тиньком жовтого кольору, побудовано на ритмі ризалітів сходових кліток та слабо профільованих міжповерхових гуртів. Балкони огороджено ґратами. Споруда — зразок вдало віднайденого художнього образу житлового будинку 40-х рр.
1985 у п'ятикімнатній квартирі № 28 на третьому поверсі проживав Дмитерко Любомир Дмитрович (письменник, драматург). Під час проживання в цьому домі працював головним редактором журналу «Вітчизна» (1962—85).
У зазначений період опублікував прозові твори «Опалені громами» (1962), «Планета у теплих долонях» (1963), «Вечірня зоря» (1965), «Міст через прірву» (1966), «Останні кілометри» (1972), драматичну поему «Первоцвіт» (1970), поетичні збірки «Крилатий кінь»(1974), «Земна вісь» (1977), «Основа» (1978), «Меридіан» (1980), «Крутий поріг» (1983), п'єсу «Вогневі рубежі» (1984) та ін. Твори письменника перекладено багатьма мовами. Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка (1979).
В квартирі Л. Дмитерка не раз бували українські поети та письменники М. Бажан, О. Гончар, О. Корнійчук, М. Рильський, П. Тичина, російський письменник С. Михалков, польський письменник Я. Петровський та ін.
1986 на фасаді будинку встановлено бронзову меморіальну дошку з горельєфним портретом Л. Дмитерка (ск. І. Макогон, арх. М. Кислий).
Тепер частину приміщень займають офіси, на першому поверсі — магазин.

• Бажан М. П.
,
• Гончар О. Т.
,
• Дмитерко Л. Д.
,
• Кислий М.
,
• Корнійчук О. Є.
,
• Макогон І.
,
• Михалков С.
,
• Петровський Я.
,
• Рильський М. Т.
,
• Тичина П. Г.