Вул. Володи­мирська, 28. Будинок 1886, в якому містилися бюро Українського наукового товари­ства, редакції українських видань, пра­цювали Грушевський М. С., Тищен­ко Ю. П. та інші (іст.). На червоній лінії забудови вулиці.

Вул. Володимирська, З6. Готель кін. 19 – поч. 20 ст., в якому проживали Васнецов В. М., Гашек Я., Котарбінський В. О., Кри­чевський Ф. Г., Петлюра С. В. (іст.). На червоній лінії забудови вулиці Шестиповерховий, цегляний, з аттиковим поверхом.

Педагогічний музей 1909—11, де працювала Українська Центральна Рада (архіт., іст., мист.). Вул. Володимир­ська, 57. Стоїть окремо у кварталі між вул. Б. Хмельницького і бульв. Т. Шев­ченка, з невеликим відступом від чер­воної лінії забудови.

Житловий будинок кін. 19 ст., в якому містилися редакції газети «Громадська думка», журналу «Нова громада», проживали Кисельов М. Н., Купрін О. І. (архіт., іст.). Вул. Михайлівська, 10. У рядовій забудові вулиці.

Житловий будинок 1892, в якому проживав Томашевський С. П., містилася редакція «Робітничої газети» (архіт., іст.). Колишній пров. Михайлівський, 35 — тепер вул. Паторжинського, 6.

Житловий будинок 1909—14, в якому містилися редакції журналів «Світло» та «Сяйво», проживали відомі представники науки і культури, громадсько-політичні діячі (архіт., іст.). Вул. Паньківська, 8. На схилі гори, займає ділянку, яка витягнута в глибину кварталу і вузьким фасадом виходить на вул. Паньківську.

Садиба 1913—14, в якій проживали Вериківський М. І., Винничен­ко В. К., Дерев'янко К. М., Павличенко Л. М. (архіт., іст.). Вул. Пушкінська, 23, 23-б. Складається з головного будинку на червоній лінії забудови вулиці й дворового флігеля. Забудована за проектом арх. М. Даміловського на замовлення домовласника — інж. М. Міхельсона. 1940 — на поч. 1950-х рр. частко­во змінено внутрішнє планування головного будинку.

Будинок Київського військового зібрання кін. 19 — поч. 20 ст., в якому працював Молодий театр, містився Будинок Червоної армії та флоту Київської залоги (архіт., іст.). Вул. Прорізна, 17. На червоній лінії забудо­ви вулиці. Первісно мав № 19. 1872 у садибі, що належала М. Григоровичу-Барському, за проектом арх. П. Федо­рова розпочато спорудження двоповер­хового цегляного будинку. 1887 арх. О. Хойнацький надбудував третій по­верх. 1912—13 під наглядом і керів­ництвом арх. О. Гілевича будинок ре­конструйовано, надбудовано четвертий поверх, фасади оформлено у стилі мо­дерн. 1944—70 кілька разів перебудо­вувався.

Житловий будинок 2-ї пол. 19 ст., в якому містилися секретаріат Київської організації УСДРП, редакція «Робітничої газети», проживав Сквор­цов І. П. (архіт., іст.). Вул. Прорізна, 22. У ряді суцільної забудови на червоній лінії вулиці, на похилій ділянці. Пер­вісно мав № 28. Зведений як прибутко­вий будинок.

Житловий будинок 1897, в якому містилася редакція газети «Село» (іст.). Вул. Саксаганського, 48. На розі з вул. Тарасівською. На червоній лінії забудови. Зведено на замовлення дружини підполковника М. Ієнкен за проектом арх. Х. Гьоліха. П’ятиповерховий (первісно триповерховий), цегляний, пофарбований. Оформлений у цегляному стилі.

Садиба 1890, в якій проживав Миклухо-Маклай М. М, містилася ре­дакція «Киевской старини»  (іст.). Вул. Саксаганського, 60, 60-б, 60-в. Скла­дається з головного триповерхового бу­динку на червоній лінії забудови вулиці (№ 60), до якого з тилу прилягають од­ноповерхові з підвалом цегляні служби (№ 60-в), і флігеля (№ 60-б) в другому ряді забудови.

Житловий будинок 1902, в якому проживав Косинка Г. М. (архіт., іст.). Вул. Чапаєва, 12.  На червоній лінії забудови вулиці, на ділянці перепаду рельєфу в західному напрямку. Зведений на території домоволодіння колезького асесора П. Малицького, яка належала йому приблизно з 1899 до 1916. Використовувався як прибутковий будинок, з 1920-х рр. — житловий, на 13 квартир.

Житловий будинок 1909—11, в якому містилися редакція і головне бюро часопису «Око» (архіт., іст.). Бульв. Т. Шевченка, 5. На червоній лінії забудови вулиці. Історію садиби простежено з 1851, коли її купила кня­гиня Л. Жевахова. Первісну забудову складали дерев'яні споруди. 

Житловий будинок 1-ї пол. 1880-х рр., в якому містилися редакції місячника «Нова громада», газети «Рада», проживав Чупринка Г. А. (архіт., іст.). Вул. Ярославів Вал, 6. На червоній лінії забудови вулиці. Перший з відомих власників садиби — Л. Емангард. 1884 забудову ділянки, що йому належала, складали триповерховий будинок з підвалом і проїздом у двір на червоній лінії вулиці і три цегляні господарські споруди (каретний сарай та стайні) на подвір'ї.

Соборний (дияконський) флігель 1879, в якому проживали Дурдуківський О. Ф., Косинка Г. М., Мороз М. Н. (архіт., іст.). Біля південної в'їзної вежі з якою контактує та наріжною частиною південно-східного торця, вздовж проїзду з вул. Володимирської до Софійського собору.