Чотириповерховий з підвалом, цегля­ний, тинькований, у плані складної конфігурації, з прибудованими з боку подвір'я об'ємами фойє і двох сходо­вих кліток. Перекриття пласкі, дах дво­схилий з бляшаним покриттям. Оздоблений у стилі модерн. Перший поверх облицьовано глазурованою плиткою, цоколь — лабрадоритом. Го­ловний фасад розшито під руст, оформлено ліпленими деталями у ви­гляді орнаментальних поясів рослин­ного характеру, стилізованих гераль­дичних картушів, жіночих і чоловічих масок. Композиція фасаду симетрично- осьова, з додатковим об'ємом зі східно­го боку. Його архітектуру визначають два ризаліти невеликого виступу зі складними модерністичними завер­шеннями та різні за пропорціями й формами віконні прорізи. Фасад пер­шого поверху повністю перероблено у 1970-х рр.: облицьовано керамічною плиткою і відділено від решти площини стіни непропорційно важким піддаш­шям. Частково збереглося оформлення інтер'єрів, виконане під час реконст­рукції 1910-х рр.

Споруда — цікавий зразок будинку, зведеного на межі століть, що має вда­ло виконані пізніші надбудови.

На поч. 20 ст. тут містилися Київське військове зібрання та приватні конто­ри, у 1918—19 — Молодий театр під керівництвом Леся Курбаса.

Курбас Лесь (Олександр-Зенон Степа­нович, 1887—1937) — режисер, актор, теоретик театру і кіно, драматург і пуб­ліцист, перекладач, народний артист Республіки (з 1925). Створений ним як Студія театральної молоді Мо­лодий театр виступав у квітні—травні 1915у приміщеннях Троїцького народ­ного будинку (сучасна вул. Червоноармійська, 53), Лук'янівського народно­го будинку (вул. Дегтерьовська, 5), во­сени 1917 — у театрі Бергоньє (вул. Б. Хмельницького, 5). Влітку 1918 було орендовано приміщення у цьому бу­динку. Тут 3 грудня 1918 на відкритті сезону вперше на українській сцені Лесь Курбас поставив спектакль «Едіп цар» Софокла. До основного складу трупи входили випускники Київської музично-драматичної школи ім. М. Ли- сенка і молоді актори з інших театрів України: С. Бондарчук, В. Василько (Миляєв), О. Ватуля, О. Добровольська, П. Долина-Йопиков, В. Калин, В. Леонтович, Ф. Лопатинський, С. Ма- нуйлович, Р. Нещадименко, Г. Прохоренко, Л. П'ясецький, П. Самійленко, С. Семдор, А. Смерека, Й. Шевченко, В. Щепанська, А. Щепанський, Г. Юра, О. Юрський та ін. На цій сцені відбули­ся прем'єри спектаклів, поставлених Лесем Курбасом: «У пущі» Лесі Україн­ки, «Різдвяний вертеп», «Шевченків­ська вистава» (інсценізація ряду по­етичних творів Т. Шевченка), «Сонячні кларнети» за віршами П. Тичини, дитя­чої опери «Коза-дереза» М. Лисенка. Під керівництвом Леся Курбаса Г. Юра як режисер здійснив тут постановки «Кандіда» Б. Шоу, «Затоплений дзвін» Г. Гауптмана, «Гріх» В. Винниченка; випробували себе у режисурі актори С. Семдор (поставив «Доктора Штокмана» Г. Ібсена) і В. Васильєв (здійснив постановку «Тартюфа» Ж. Б. Мольєра). У кін. 1919 Лесь Курбас відкрив при Молодому театрі драматичну студію, де навчалося бл. 50 осіб, знач­на частина яких поповнила театри України. Відомими майстрами сце­ни стали Л. Болобан, Г. Ігнатович, К. Кошевський, П. Нятко, В. Чистякова та ін.

15 березня 1919 Молодий театр перей­меновано на Перший театр Київської Ради робітничих депутатів, у квітні у зв'язку з націоналізацією усіх театрів міста його об'єднано з Державним дра­матичним театром й перейменовано на Перший театр Української Радянської Республіки ім. Т. Шевченка.

Деякий час у будинку був польський театр.

З 1923 тут містився Київський будинок Червоної армії, реорганізований 1926 у Будинок Червоної армії та флоту ім. Ілліча Київської залоги. Створений як громадська, військово-політична і політико-освітня організація. Об'єдну­вав бл. 2 тис. осіб. Будинок мав дев'ять кабінетів і лабораторій. У тактико-стрілецькому кабінеті збиралися й екс­понувалися матеріали з вивчення мето­дики стрілецької справи, військова техніка Червоної армії, колекція ґвинтівок російської армії; у кабінеті вій­ськової хімії — засоби нападу й захис­ту на випадок хімічної війни; у кабінеті військово-ветеринарному — макети і моделі військового коня, зразкової кузні, ковальського інструменту тощо; у кабінеті бойового минулого 45-ї ди­візії — матеріали з історії дивізії часів громадянської війни та мирного часу.

Військово-морський кабінет, організо­ваний Дніпровською флотилією, попу­ляризував військово-морську справу, на стенді авіації висвітлювалась історія повітроплавання. Працював кабінет політосвітньої роботи. Тут же містився й найкращий у Києві стрілецький тир з механізованими мішенями. У будинку було влаштовано також п'ять більярд­них, містилася бібліотека, що налічу­вала понад 20 тис. книжок. Роботою будинку керувало правління під голо­вуванням командира 14-го стрілецького корпусу та начальника Київської зало­ги. Ці обов'язки виконував у 1920—30х рр. Дубовий Іван Наумович (1896—1938) — військовий діяч, коман­дарм 2-го рангу (з 1935). 1934—35 за­ступник командувача військ Україн­ського військового округу, з 1935 ко­мандувач військ Харківського військо­вого округу. Репресований. Мешкав у Києві на сучасній вул. М. Грушев­ського, 32.

1944—86 у будинку був кінотеатр «Комсомолець України». 1986 споруду передано Київському молодіжному театру (з 1999 — Київський Молодий театр). У грудні 1987 на фасаді встанов­лено гранітну меморіальну дошку з барельєфним портретом Леся Курба­са й анотаційним написом (ск. М. Рапай, арх. М. Кислий) [1167].

• Болобан Л.
,
• Бондарчук С.
,
• Васильєв В. П.
,
• Василько В. С.
,
• Ватуля О. М.
,
• Винниченко В.
,
• Гауптмана Г.
,
• Грушевський М. С.
,
• Добровольська О.
,
• Долина-Йопиков П.
,
• Дубовий І. Н.
,
• Ібсена Г.
,
• Ігнатович Г. Г.
,
• Калин В.
,
• Кислий М.
,
• Кошевський К.
,
• Леся Україн­ка
,
• Лисенко М.
,
• Лопатинський Ф.
,
• Мануйлович С.
,
• Миляєв
,
• Мольєр Ж. Б.
,
• Нещадименко Р.
,
• Нятко П. М.
,
• Олесь О.
,
• П'ясецький Л.
,
• Прохоренко Г.
,
• Рапай М.
,
• Самійленко П.
,
• Семдор С.
,
• Смерека А.
,
• Тичина П.
,
• Хмельницький Б.
,
• Шевченко Й.
,
• Шевченко Т. Г.
,
• Шоу Б.
,
• Щепанська В.
,
• Щепанський А.
,
• Юра Г. П.
,
• Юрський О.