Садиба 1910-х рр., в якій проживали Стеценко К. Г., Тулуб З. П. (архіт., іст.). Вул. Велика Житомирська, 6, 6-а. На червоній лінії вулиці.

Житловий будинок 1912, в якому проживали Душечкін О. І., Ідзковський А. Л, Любомирський Г. Л, Протопонов В, П. (архіт., іст.). Вул. Велика Житомирська, 8-а. На червоній лінії забудови. Зведений у садибі Т. Роговської за проектом арх. М. Бобрусова.

Вул.  Міський театр (Національна опе­ра України ім. Т. Шевченка), 1897– 1901 (архіт., іст., мист.). У центрі Театральної пл., є її головним композиційним акцентом. 

Народна аудиторія, кін. 19 — поч. 20 ст. (архіт., іст.). Вул. Воров­ського, 26.

Садиба 1899—1900, в якій проживав Глієр Р. М. (архіт., іст.). ВУЛ. Горького, 23, 23-Б, 23-В. 

Житловий будинок 1909—10, в якому містилося училище Володкевич Л. М. (архіт., іст.). Горького, 44

Будинок 1908, в якому проживав Саксаганський П. К. (іст.). Вул. Жилянська, 96

Житловий будинок 1913—14, в якому проживав Паторжинський І. С. (архіт., іст.). Заньковецької вулиця, 4. 

Інститут шляхетних дівчат 1838—43, в якому викладав Лисенко М. В., містилося управління НКВС УРСР, судили і розстрілювали жертв сталінського режиму (архіт., іст.). Вул. Інститутська, 1.

Житловий будинок кін. 19 — поч. 20 ст., в якому проживали Маслянников В. Л., Павлуцький Г. Г. (іст.). Вул. Микільсько-Ботанічна, 11-а. У другому ряді забудови вулиці. Двоповерховий з підвалом, цегляний, пофарбова-ний, у плані прямокутний.

Житловий будинок 1880—90-х рр., 1914—15, в якому проживав Демуцький П. Д. (архіт., іст.). Вул. Паньківська, 10. Різке падіння рельєфу в напрямку трасування вулиці обумовило ступінчастий характер дво—чотириповерхової забудови кін. 19 — поч. 20 ст., у ряді якої розміщено будинок.

Будинок церковно-учительської школи (семінарії) 1903, в якому працювали Леонтович М. Д., Липківський В. К., Стеценко К. Г., навчався Міньківський О. 3. (іст.). Вул. Пугачова, 12/2

Будинок Київського військового зібрання кін. 19 — поч. 20 ст., в якому працював Молодий театр, містився Будинок Червоної армії та флоту Київської залоги (архіт., іст.). Вул. Прорізна, 17. На червоній лінії забудо­ви вулиці. Первісно мав № 19. 1872 у садибі, що належала М. Григоровичу-Барському, за проектом арх. П. Федо­рова розпочато спорудження двоповер­хового цегляного будинку. 1887 арх. О. Хойнацький надбудував третій по­верх. 1912—13 під наглядом і керів­ництвом арх. О. Гілевича будинок ре­конструйовано, надбудовано четвертий поверх, фасади оформлено у стилі мо­дерн. 1944—70 кілька разів перебудо­вувався.

Садиба 1871 — поч. 20 ст., в якій проживали Плужник Є. П., Покровський В. Т., Черкаський Т. В. (архіт., іст.). Вул. Прорізна, 18/1, 18/1-г. На розі з вул. Паторжинського. Складається з головного будинку та флігеля.

Пам'ятник Курбасу О.-З. 2002. (мист.). Вул. Прорізна. У сквері поблизу будинку № 8, на забрукованому майданчику, архітектурне вирішення якого враховує природний нахил скверу, підкреслений двома широкими сходами та напівкруглим у плані парапетом. Неподалік свого часу містився Молодий театр (тепер № 17), яким керував Лесь Курбас. Автори — ск. М. Рапай, арх. В. Дормідонтов. Вис. скульптури — 2,10 м, плінта — 0,12 м, постаменту — 0,88 м.

Житловий будинок композиторів, 1955-56 (архіт., іст.). Вул. Софійська, 16/16, на розі з пров. Михайлівським, на червоній лінії забудови вулиці. Історія садиби відома з останньої чв. 19 ст., коли її власником був титулярний радник М. Хижняков.

Прибутковий будинок Софійського митрополичого дому 1904–13, в якому проживали відомі діячі науки і культури, громадсько-політичні та церковні діячі (архіт., іст.). Вул. Стрілецька, 7/6. Первісна адреса № 3, згодом 1-а, 1-б, 1-в. На червоній лінії забудови, на цвинтарі Софійського собору. Складається з трьох у різний час побудованих об'ємів.

Пасаж 1913–14, 1946–55, в якому проживали відомі діячі науки і культури (первісно мав № 24, після 1898 – № 25). (архіт., іст.)  Хрещатик, 15. У кварталі – між вулицями Хрещатик і Заньковецької, утворює між ними відкритий проїзд. Історія садиби простежується з перших десятиліть формування Хрещатика як головної магістралі міста.

Житловий будинок 1953–54, в якому проживала Чавдар Є. І.  (архіт., іст.).Хрещатик, 21. У ряді забудови вулиці, на перехресті з вул. Лютеранською. Споруджено за проектом архітекторів О. Власова, А. Добровольського, В. Созанського на місці двох довоєнних будинків на розі вулиць Хрещатик і Лютеранської (№ 29/1 та 31/2). 

Радіотелецентр, 1949–50 (архіт., іст.). Хрещатик, 26.  У другому ряді забудови, паралельно вулиці. Ділянку для забудови разом з чотириповерховим корпусом колишньої телефонної станції (1914, арх. О. Кобелєв) 1946 відведено Комітету з радіофікації та радіомовлення УРСР (див. ст. 544.2). Автор проекту – арх. В. Єлізаров.

Житловий будинок 1951 – 56, в якому проживав Тимохін В. І.  (архіт., іст.).Хрещатик, 29/1. На розі з пл. Бессарабською. Наявний житловий будинок розташований на місці двох до-воєнних садиб № 45 та 47 на вул. Хрещатик, які належали в різні часи багатьом власникам. 

Житловий будинок 1875–78, в якому містилися склад-магазин і фабрика музичних інструментів Iндржиха (Ге́нрих-Ігна́тій Ігна́тійович) Ї́ндржишека, перший у Києві постійний «Художній салон», Музично-драматичний інститут ім. М. Лисенка та Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка- Карого, в яких працювали і навчалися відомі діячі культури, проживав Бажан М. П. (архіт., іст.).  Хрещатик, 52.  На червоній лінії вулиці, в ряді щільної забудови. Первісно мав № 58.

Житловий будинок 1900, в якому проживав Колкунов В. В. (архіт., іст.). Вул. Чапаєва, 8. На червоній лінії забудови вулиці, торцями прилягає до суміжних будинків. Споруджений на замовлення дружини чиновника О. Дорожинської за проектом цивільного інж. М. Яскевича як прибутковий будинок з двома житловими секціями, зага-лом на 14 квартир.