У 1990-х рр. здійснено капітальний ремонт, під час якого деякі приміщення переплановано. Чотириповерховий, мурований, пофарбований, у плані прямокутний. Дах двосхилий з бляшаною покрівлею. Двосекційний. Перекриття пласкі, залізобетонні.

Архітектурне оформлення чолового фасаду вирішено у стилі неоренесанс. Перший поверх рустовано. Видовжений фасад розчленовано двома розкріповками з входами у житлові секції. Вхідні портали мають півциркульне завершення. Розкріповки виділено бічними лопатками й увінчано аттиками. Фасад декоровано ліпленими деталями за античними мотивами: над вікнами четвертого поверху — скульптурні голови бога торгівлі Меркурія у крилатому шоломі; під вікнами — оригінальні зображення сов з розпростертими крилами і сувоями у кігтях; між вікнами другого поверху — декоративні кронштейни; в орнаментальному фризі — меандр. Пластику фасаду пожвавлюють ряди балконів з художніми металевими ґратами.
Споруда — характерний зразок прибуткового будинку межі 19—20 ст.
У 1905—09 в будинку проживав Колкунов Володимир Володимирович (1866—1939) - біолог і ботанік, організатор селекційно-насіннєзнавчої справи в Україні, голова Київського агрономічного товариства (з 1912), завідувач кафедр агрономії Київського університету (1910—15), загального землеробства Київського політехнічного і Київського сільськогосподарського інститутів (1912—30), декан агрономічного факультету КПІ (1915—20), з 1922 — перший директор Наукового інституту селекції (тепер — Інститут цукрових буряків УААН), керівник науково-дослідної кафедри хліборобства й акліматизації; член Міжнародного товариства селекціонерів.
У період проживання в цьому будинку по закінченні КПІ з 1904 за клопотанням проф. Є. Вотчала залишений при кафедрі фізіології рослин для підготовки до професорського звання. У 1905 й 1907 були надруковані дві частини його фундаментальної праці «До питання про створення посухостійких рас культурних рослин», за яку 1909 отримав ступінь магістра агрономії. Того ж року працю було відзначено премією Російського товариства акліматизації тварин і рослин, вона принесла вченому світове визнання й започаткувала створення нового напряму в селекції, пов'язаного з проблемами посухостійкості. 1908 підготував новий на той час курс лекцій «Вчення про селекцію», який читав студентам і членам агрономічного гуртка КПІ, одним із засновників якого він був. 1909—10 — завідувач кафедри часткового землеробства в Новоалександрійському інституті сільського господарства й лісництва. З 1910 жив і працював у Києві. У 1930-х рр. зазнав політичних репресій. 1904—05 мешкав на вул. Володимирській, 84; 1912—30 — у квартирі № 18 житлового будинку № 2 на території КПІ.
На поч. 20 ст. у будинку також мешкали: хірург, завідувач кафедри оперативної хірургії і топографічноїанатомії Київського медичного інституту (1922—28) Г. Іваницький; викладачка Музично-драматичної школи ім. М. Лисенка Л. Іртеньєва; викладач латинської мови Першої Київської гімназії В. Субоч — класний наставник письменника К. Паустовського.
Тепер частину приміщень першого поверху переобладнано під офіси [1939].

• Вотчал Є. П.
,
• Дорожинська О.
,
• Іваницький Г.
,
• Іртеньєва Л.
,
• Колкунов В. В.
,
• Лисенко М.
,
• Паустовський К. Г.
,
• Субоч В.
,
• Яскевич М. І.