Будинок штабу Київського військового округу, 1936—40 (архіт., іст.). Вул. Банкова, 11.

Вул. Володимирська, З6. Готель кін. 19 – поч. 20 ст., в якому проживали Васнецов В. М., Гашек Я., Котарбінський В. О., Кри­чевський Ф. Г., Петлюра С. В. (іст.). На червоній лінії забудови вулиці Шестиповерховий, цегляний, з аттиковим поверхом.

Вул. Володимир­ська, 47. Житловий будинок 1889–90, в якому містилися Рисувальна школа Мурашка М. І., гімназії Бейтель А. О., Перетяткович В. А.. Археологічний інститут (архіт., іст.). У рядовій забудові вулиці, в кварталі між вулицями Прорізною і Б. Хмельницького.

Вул. Володимирська, 48. Житловий будинок 19–20 ст., в якому проживали Громовенко П. Ф. Скорульський М. А. (архіт., іст.).. На розі вул. Во­лодимирської і Театральної пл., на червоних лініях забудови.

Біржа, 1870—73 (архіт., іст.). Вул. Інститутська, 7. На червоній лінії забудови вулиці Споруджено за проектом арх. О. Шіле для київської біржі.

Житловий будинок, 1887 (архіт.). Вул. Костьольна, 4. На червоній лінії забудови, на схилі рельєфу вздовж вулиці.

Садиба, серед. 19 — поч. 20 ст. (архіт.). Вул. Михайлівська, 18-а, 18-б, 18-в. У рядовій забудові вулиці. Історія садиби відома з серед. 19 ст., коли її власником був купець В. Смирнов.

Поштова Станція, 1853—65 (архіт., іст.). Пл. Поштова, 2. В центрі площі, неподалік від Річкового вокзалу.

Садиба 1874, в якій проживав Крутиков П. С., містився Український Червоний Хрест (архіт., іст.). Вул. Пушкінська, 30, 30-б. Складається з особняка на червоній лінії забудови вулиці й флігеля у глибині ділянки. Історія садиби відома з 1873, коли її придбав на міських торгах з продажу земельних ділянок, новонарізаних на пл. Університетській, генерал-майор С. Крутиков.

Садиба 2-ї пол. 19 — поч. 20 ст., в якій проживав Ульянов Д. І., містилися приватні навчальні заклади, правління Спілки композиторів України, редакція журналу «Радуга», де працювали відомі діячі науки і куль­тури (архіт., іст.). Вул. Пушкінська, 32-а, 32-б. Складається з головного будинку (№ 32—32-а) на червоній лінії забудови вулиці й флігеля у глибині ділянки (№ 32-б).

Житловий будинок 1880, в якому проживав Кулаковський Ю. А. (іст.). Вул. Пушкінська, 40. На червоній лінії забудови вулиці. Зведено у садибі Ф. Міхельсона, яка згодом перейшла до його сина — інж. М. Міхельсона. Автор проекту — арх. О. Шіле.

Садиба 1871 — поч. 20 ст., в якій проживали Плужник Є. П., Покровський В. Т., Черкаський Т. В. (архіт., іст.). Вул. Прорізна, 18/1, 18/1-г. На розі з вул. Паторжинського. Складається з головного будинку та флігеля.

Житловий будинок 1879, в якому проживали фон Мулерт Ф. В., Риб Є. А., перебував Чайковський П. І., містилася редакція газети «Dziennik kijowski» (архіт., іст.). Вул. Прорізна, 9. На червоній лінії забудови вулиці. Садиба не раз змінювала нумерацію: до 1898 — № 11, з 1898 — № 13. Спору­джено на замовлення відомого діяча Київської міської думи інж. М. Добриніна за проектом арх. О. Шіле. У 1941 будинок пошкоджено в резуль­таті вибуху. У повоєнні роки віднов­лено з надбудовою четвертого поверху в архітектурних формах основного об'єму.

Житловий будинок, 1870-і рр. (архіт.). Вул. Рейтарська, 9. У ряді щіль­ної забудови вулиці. Ділянка визначи­лась у 1830-і рр. після поділу великої садиби, що обіймала двори сучасних будинків № 9—15. У серед. 19 ст. нале­жала капітану Гур'єву, з 1862 — па­ламареві Свято-Георгіївської церкви Я. Кияку.

Київський водогін - Фонтани Київського товариства водопостачання, рубіж 19—20 ст. (архіг., мист.). У парках і скверах центральної частини міста. Виготовлені і встановлені в останній чв. 19 на поч. 20 ст. під час благоустрою міста.

Київський водогін. Водонапірна башта, 1876—77 (архіт.). Хрещатий парк. Майже повністю збережена ззовні водонапірна башта (арх. О. Шіле) у колишньому Купецькому саду була однією з трьох споруд подібного типу: одна з них (1871—72) містилася поряд, мала баштоподібну прибудову і великий підземний резервуар, друга — найбільша — Михайлівська (1871—72) з внутрішнім резервуаром місткістю 18 тис. відер — біля Михайлівського монастиря на Володимирській гірці (обидві не збереглися).

Хрещатий парк - Пам'ятник возз'єднанню України з Росією. Пам'ятник возз'єднанню України з Росією, 1982 (мист.). На оглядовому майданчику, яким закінчується головна алея парку. Автори — ск. О. Скобликов, архітектори І. Іванов, С. Миргородський, К. Сидоров. Вис. арки-дуги — 32,0 м, скульптурної композиції — 8,0 м, багатофігурного горельєфа — 4,5 м.

Житловий будинок, 1869-70 (архіт.). Вул. Софійська, 20/21. На розі з Володимирським проїздом, на червоних лініях забудови вулиць, чоловим фасадом звернений до пл. Софійської. Садибу було виділено з колишнього чорного двору Софійського монастиря і придбано містом 1837. Перший з її відомих власників до 1858 – київський купець С. Митрофанов.

Колегія Павла Ґалаґана 2-ї пол. ст., в якій навчалися, працювали, проживали відомі діячі науки і культури, містилися Генеральне секретарство і Міністерство військових справ УЦР—УНР (архіт., іст.). Вул. Б. Хмельницького, 9-а, 11. Складається з двох споруд на червоних лініях забудови: житлового будинку (№ 9-а) та навчального корпусу на розі з вул. Терещенківською (№ 11).

Пасаж 1913–14, 1946–55, в якому проживали відомі діячі науки і культури (первісно мав № 24, після 1898 – № 25). (архіт., іст.)  Хрещатик, 15. У кварталі – між вулицями Хрещатик і Заньковецької, утворює між ними відкритий проїзд. Історія садиби простежується з перших десятиліть формування Хрещатика як головної магістралі міста.

Житловий будинок, 1880 (архіт.). Хрещатик, 48. На червоній лінії вулиці, в ряді щільної забудови кварталу. За поверховістю та декоративно-пластичною розробкою вдало узгоджується з сусідньою будівлею (вул. Хрещатик, 46), зведеною кількома роками раніше.

Садиба кін. 19 — поч. 20 ст., в якій проживали Бабель І. Е., Горецький Л. К., Івасюк М. І., родина Богрових, містились Український геоло­гічний комітет і Український науководослідний геологічний інститут ВУАН, в яких працював Різниченко В. В. (архіт., іст.). Бульв. Т. Шевченка, 4. З іс­торичної забудови на ділянці зберегли­ся п'ятиповерховий будинок на межі з вулицею, двоповерховий флігель та од­ноповерхова службова споруда.