Готель кін. 19 – поч. 20 ст., в якому проживали Васнецов В. М., Гашек Я., Котарбінський В. О., Кри­чевський Ф. Г., Петлюра С. В. (іст.)

Володимирська, З6

Первісно триповерховий будинок, зведений 1880 за проек­том арх. О. Шіле. У кін. 19 ст. тут містився готель «Номери Ільїнської», за ім'ям домовласниці, вдови по­ручика А. Ільїнської. До комплексу готелю входив також суміжний дво­поверховий флігель з боку вул. Золотоворітської. З 1901 ділянка належала чеському громадському діячеві В. Вондраку. Новий власник розширив приміщення: 1904 добудовано до чотирьох поверхів корпус з боку Золотоворітської вул., 1912–13 надбудовано до шести поверхів споруду на вул. Володимирській. Над верхнім поверхом була влаштована тераса для літнього ресторану (пізніше перетворена на аттиковий поверх). Фасад декоровано у стилі модерн. Готель змінив назву на готель «Прага». Його літній ресторан був популярним місцем відпочинку киян.

У «Номерах Ільїнської» неодноразово зупинявся Васнецов Віктор Михай­лович (1848–1926) – живописець, акад. Петербурзької АМ (з 1893), член То­вариства передвижників (з 1878). У серпні 1885 поселився тут під час першого свого приїзду до Києва на запрошення А. Прахова, який керу­вав розписами Володимирського со­бору і залучив художника до виконання живописних композицій. У цьо­му ж році після прибуття до Києва сім'ї В. Васнецов переїхав на вул. Володимирську, 32. Починаючи з 1893, коли рідня В. Васнецова поселилася у Мо­скві, він знову проживав у «Номерах Ільїнської», продовжував свою працю в соборі, яка була завершена 1896. Серед написаних ним композицій – «Богоматір з немовлям», «Євхаристія», «Собор святителів Руської церкви», «Собор святителів Вселенської церк­ви», «Хрещення Русі», «Хрещення Во­лодимира», зображення Нестора-літописця, Андрія Боголюбського, Олек­сандра Невського та ін.

1916–18 в готелі жив і працював Ярослав Гашек (1863–1923) – чеський письменник. 1915 мобілізований до австро-угорської армії, в цьому ж році здався у полон російським військам і перебував у таборі під Києвом (Дар­ниця). Співробітничав у газеті «Чехо-слов'янин», що містилася на вул. Воло­димирській, 34, друкував статті, вір­ші, фейлетони і сатиричні оповідання, що таврували австро-угорську монархію й закликали вступати до незалежного від неї чеського війська. 1917 в Києві написав і видав чеською мовою повість «Бравий вояк Швейк в полоні», яка разом з опублікованою 1911 збіркою гуморесок «Бравий вояк Швейк та інші давні історії» була осно­вою для славнозвісного сатирично­го антивоєнного роману Я. Гашека «Пригоди бравого вояка Швейка під час війни». Інсценізація повісті Гашека, написаної в Києві, була пізніше здій­снена в Київському українському драматичному театрі ім. І. Франка. Ім'ям Я. Гашека названо бульвар у Дарницькому районі.

У червні 1917 – липні 1918 у готелі проживав з дружиною і донькою Петлюра Симон Васильович (1879 – 1926) – політичний і державний діяч, публіцист. У цей період один з про­відних діячів УСДРП, з 18 травня голова Українського генераль­ного військового комітету при УЦР, з липня до 31 грудня 1917 – гене­ральний секретар військових справ. На цій посаді багато зробив для украї­нізації частин російської армії, орга­нізації українських збройних сил. Пі­сля жовтневого перевороту у Петро­граді входив до Крайового комітету охорони революції в Україні. Не по­годившись з рішенням УЦР взяти участь у мирних переговорах у Брест-Литовську і запросити в Україну ні­мецькі й австро-угорські війська, а також через конфлікт з головою уряду В. Винниченком 31 грудня вийшов із УЦР. У січні – лютому 1918 – отаман організованого ним Гайдамацького ко­ша Слобідської України, що разом з Січовими стрільцями відіграв вирі­шальну роль у боях за Київ у січні 1918, штурмі і здобутті повсталого «Арсеналу». У квітні 1918 обраний головою Київської губернської зем­ської управи та Всеукраїнського союзу земств. Був одним із організаторів Українського національного союзу. У день гетьманського перевороту – 29 квітня був вперше заарештований на одну добу. Перебував у відкритій опозиції до гетьманського уряду. 27 липня був ув'язнений, до 12 листо­пада утримувався в Лук'янівській тюрмі. Наступного дня після звіль­нення виїхав до Білої Церкви, де брав участь у підготовці і керівництві антигетьманським повстанням. З листо­пада 1918 – член Директорії, з травня 1919 – Голова Директорії УНР, Го­ловний отаман Республіканських військ УНР. З 1921 – на еміграції.

У 1910-х рр. в готелі «Прага» постій­но проживав Котарбінський Вільгельм Олександрович (1849 -1921) – худож­ник, акад. Петербурзької АМ (з 1905). Брав участь у розписах Володимирського собору, автор ряду станкових творів на релігійні й міфологічні сю­жети. У період громадянської війни переселився на квартиру Е. Прахової. на вул. Трьохсвятительську, 14, де й помер.

1913–14 у цьому готелі жив Кричевський Федір Григорович (1869– 1947) – художник, заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1940). Один з ліде­рів національної живописної школи. 1913–17 викладав у Київському ху­дожньому училищі (з 1914 – його директор).

1970 на фасаді будинку встановлено меморіальну мармурову дошку з ба­рельєфним портретом Я. Гашека і контррельєфним зображенням бравого вояка Швейка (ск. М. Декерменджі, арх. П. Захарченко).

У радянський час готель мав назви: «Червоний Київ», «Київ», «Театраль­ний». Тепер один з корпусів готелю «Санкт-Петербург».

  • Автор: Олена Апанович, Михайло Кальницький, Лариса Федорова

Також на цій вулиці