Андріївська церква, 1747—62 (архіт., іст. мист.) Андріївський уз­віз, 23. На краю правого підвищеного берега Дніпра, відіграє (з боку річки) роль основної архітектурної домінан­ти в панорамі західної (старокиївської) частини міста, органічно вписується в її ландшафт.

Аскольдова Могила, 9—20 ст. (іст.).

Церква Святого Миколи. поч. 19—20 ст.

Присутствені місця, 1854—1909 (архіт., іст.). Вул. Володимирська, 15. У південній частині трикутного, за­будованого по периметру кварталу, між площами Софійською та Михай­лівською, головним фасадом звернені на Володимирський проїзд.

КОНТРАКТОВИЙ БУДИНОК, 1815—17 (архіт., іст.). Вул. Межигірська, 1. Стоїть окремо, головним фасадом звернений до Контрактової пл. Зведено за проектом арх. В. Гесте у стилі класицизму. Керував будівництвом арх. А. Меленський. Є частиною не здійсненого до кінця проекту В. Гесте — ансамблю Громадського центру, в якому чільне місце відводилося будинку магістрату, фланкованому зі сходу Контрактовим будинком, із заходу — Поштовою конторою. Призначався для проведення контрактових ярмарків.

Садиба, 1902 (архіт.). Вул. Межигірська, 9/23, вул. Хорива, 21/23-б.
Складається з головного будинку і флігеля. До зведення цих споруд тут розташовувався т. зв. будинок Артемихи 17—18 ст., зображений на плані Подолу 1811 арх. А. Меленським. За свідченнями старожилів, забудову здійснено за проектом арх. М. Артинова. Головний будинок (№9/23).

Садиба «Судового двору» Києво-Печерської лаври 1897, в якій проживали Меньшов Д. П., Полонська- Василенко Н. Д. (іст.). Вул. Московська, 30.

Олександрівський костьол, 1817—49 (архіт.). Вул. Костьольна, 17. На червоній лінії забудови вулиці. Головний фасад звернено в бік Хрещатика. Відіграє велику роль у формуванні панорами колишнього Верхнього міста з боку Дніпра та Хрещатика.

Житловий будинок поч. 19 ст., в якому проживав Хомичевський М. В. (архіт., іст.). Вул. Притисько-Микільська, 4

Житловий будинок 1808, в якому проживав Стрельбицький С. І., містилася Подільська богадільня Дегтерьова М. П. (архіт., іст.). Вул. Покровська, 5. Розташований окремо, з відступом від червоної лінії забудови вулиці, навпроти старого Контрактового будинку.

Контрактовий будинок (старий) 1799—1801, в якому відбулися установчі збори Міської управи і Української Національної Ради (архіт., іст.). Вул. Покровська, 4. На червоній лінії забудови вулиці, на ділянці ліквідованого саду. Зведений за проектом арх. О. Елдезіна для здійснення торговельних та майнових контрактів на щорічному ярмарку, переведеному 1797 із Дубна до Києва.

Садиба поч. 19 ст., в якій проживав Маккавейський Н. К. (архіт., іст.). Вул. Покровська, 11. На розі з Андріївським узвозом, на червоних лініях забудови вулиць. Складається з двох будівель: крамниць та житлового будинку. Перші відомості про садибу належать до 12 лютого 1808, коли київський купець Я. Сиваєв придбав її у дружини майора М. Чулошникової (належала їй за духівницею батька — військового товариша П. Дубровського).

Особняк Коробкіна Ф. М., 1830-і рр. (архіт., іст.). Вул. П. Сагайдачного, 20/2. На розі з вул. Борисоглібською. Стара адреса — вул. Олександрівська, 46. Збудований за проектом арх. Л. Станзані для київського міщанина Ф. Коробкіна (Коробки), який придбав земельні ділянки у титулярного радника М. Бакланова та у С. Гудими. Поряд розташовувалися цегляний одноповерховий флігель з льохом і два дерев'яні льохи. 1844 власник підписав угоду про передачу в оренду верхнього поверху для розміщення Київської цивільної палати. Згодом продав садибу київській поштовій конторі.

Хрещатий парк - Пам'ятник возз'єднанню України з Росією. Пам'ятник возз'єднанню України з Росією, 1982 (мист.). На оглядовому майданчику, яким закінчується головна алея парку. Автори — ск. О. Скобликов, архітектори І. Іванов, С. Миргородський, К. Сидоров. Вис. арки-дуги — 32,0 м, скульптурної композиції — 8,0 м, багатофігурного горельєфа — 4,5 м.

Китаївська пустинь, 16—20 ст. (архіт., іст.). Вул. Китаївська, 15—32. Вниз за течією Дніпра, за 9 км від центру Києва, в урочищі Китаєве, на підвищеному березі ставка, оточеного пагорбами, порослими лісом.

Спаса на Берестові церква, 11–12 ст., 14–15 ст., 1-а пол. 17 – поч. 19 ст. (археол., архіт., іст., мист.). Вул. Січневого повстання, 15. Розташована на північний схід від комплексу споруд Києво-Печерської лаври, за земляним валом старої Києво-Печерської фортеці. У давньоруську добу на цій території було с. Берестове із заміською резиденцією кн. Володимира Святославича, в якій він і помер 1015.

Садиба кін. 18 – поч. 20 ст., в якій проживали родини Вігелів, Іпсіланті, відомі діячі культури, містилася живописна школа Києво-Печерської лаври (архіт., іст.). Вул. Січневого повстання, 6, 6-а, 6-б. Периметральна забудова садибної ділянки, що включає житлові та господарські споруди, утворює замкнений простір двору. Головний будинок (№ 6) розташований на червоній лінії забудови вулиці, два бічні флігелі (№ 6-а і 6-б), один з яких з’єднаний вставкою з головним будинком, – на бічних межах садибної ділянки, торцевими фасадами винесені на червону лінію вул. Січневого повстання, у фронті забудови якої оформлено в’їзну браму між іншим флігелем і головним будинком.

Хлібної магістратської крамниці, Олександрівського ремісничого училища комплекс, 18— 20 ст. (архіт., іст.). Вул. Братська, 2, вул. Ігорівська, 14. Формувався понад століття, локалізований у двох колишніх садибах первісно різного функціонального призначення, об'єднаних у 2-й пол. 19 ст. в єдиний комплекс Олександрівського ремісничого училища.

Флорівський (Вознесенський) жіночий монастир, 16—20 ст. (архіт., іст., містобуд.) Вул. Притисько-Микільська, 5.  Біля підніжжя г. Флорівська (Замкова, Киселівка) з її східного боку. Формує панораму та силует правобережної частини міста.

Святих мучеників Флора і Лавра (св. Миколи Mipлiкiйcькoгo) церква («Стара» Трапезна), кін. 17 ст. (архіт.) На схилі Замкової гори, на захід від собору Вознесіння Ісуса Христа. Найбільш давня споруда монастиря, що збереглася. Зафіксована на плані Києва 1696.

Будинок ігумені, 1818—19 (архіт.) Корпус № 10. На південний схід від собору Вознесіння Господнього. Споруджено на кошти, виділені з царської казни, за проектом та під наглядом арх. А. Меленського. 1844 проведено капітальний ремонт з переплануванням під керівництвом майстра М. Горєлова.

Будинок Амосової Н. О. (келії), кін. 1830-х рр. (архіт.) Корпус № 12. У південно-західній частині історичної садиби монастиря. Проект келій склав 1827 київський міський арх. А. Меленський на замовлення й на кошти вдови капітана Н. Амосової, яка мешкала в будинку останні 13 років життя як послушниця. З відхиленням від проекту над центральною частиною влаштовано мезонін. У радянський час будівлю переплановано.

Вознесіння Господнього собор, 18—19 ст. (архіт.) У центральній частині садиби монастиря. Є головною об'ємною домінантою його архітектурного ансамблю. Змурований 1722—32 на місці старого дерев'яного храму, що згорів 1718. У 1780 виконано настінні розписи в інтер'єрі. 1789 підсилено пошкоджений підземними джерелами фундамент під західною частиною храму.