Спаська

СПАСЬКА ВУЛИЦЯ, 19–20 ст. (архіт., іст., містобуд.). Від вул. Костянтинівської до вул. Набережно-Хрещатицької. Пряма, рівна вулиця членується пл. Контрактовою, вул. Межигірською, пров. Хорива (з непарного боку), вулицями Волоською і Почайнинською. Відома під такою ж назвою з 17 ст., яка походить від церкви Спаса (Преображення), що згоріла 1811 під час пожежі на Подолі. Храм стояв у сучасному кварталі між вулицями Спаською, Почайнинською, Хорива і Набережно-Хрещатицькою. Після пожежі вулицю докорінно переплановано (фактично прокладено наново), вона набула сучасного трасування і конфігурації. Розбивку здійснено за проектом арх. В. Гесте під наглядом міського арх. A. Меленського. 1928–39 мала назву – вул. Комсомольська, з 1939 – вул. Героїв Трипілля, на честь комсомольців – учасників походу проти повстанців на чолі з отаманом Зеленим (Д. Терпила), які вирушили на Трипілля від будинку № 12 на цій вулиці. 1992 повернено історичну назву.

Архітектуру 18 ст. репрезентує особняк у стилі класицизм № 1б-б, розміщений під кутом до сучасних червоних ліній вулиці і дещо заглиблений в бік вул. Г. Сковороди, паралельної вул. Спаській. Пам'ятки архітектури: у стилі класицизм – № 1/2 (1836, арх. Л. Станзані), № 10 (19 ст.); історизм – № 8 (1900–02, арх. А.-Ф. Краусс), № 12 (1912, арх. В. Риков), № 22 (1877, інж. К. Антонов); модерн – № 6 (1910–11). Значну роль у формуванні архітектурного середовища вулиці відіграють Контрактовий будинок поч. 19 ст. і пожежна каланча поч. 20 ст. (пров. Хорива, 1). У 1980-х рр. відтинок між вулицями Волоською і Почайнинською реконструйовано, тут споруджено різноповерхові житлові будинки за проектом арх. B. Розенберга.

Тут збереглися типові для Подолу торговельно-житлові споруди. В № 1/2 містилися крамниці, зокрема – Південноросійського товариства шкіряного виробництва, № 12 – контора і правління акціонерного товариства «Т. М. Апштейн і сини для залізо-технічної торгівлі та лісопромисловості». З вулицею також пов'язані життя та діяльність інших відомих київських підприємців і купців – О. Балабухи, останнього київського війта Г. Киселівського (всі – № 1/2), В. і О. Фоломіних (№ 22); священиків С. Сича та його сина Я. Сичівського, міського голови Г. Покровського (всі – № 16-б). Будинок № 12 пов'язаний з подіями доби Української революції: на поч. 1918 тут містилися штаб кінного дивізіону Червоного козацтва, очолюваного В. Примаковим, який брав участь у захопленні Києва, і редакція його газети «К оружию» (редактор – діячка більшовицької партії Є. Бош); з лютого 1919 – комсомольський клуб, члени якого брали участь у поході проти повстанців отамана Зеленого (Д. Терпила).

Значну частину цінних історико-культурних об'єктів втрачено. В 1930-х рр. зруйновано церкви Воскресіння Христового (біля пров. Хорива) і Петропавлівську (замикала перспективу вулиці), впродовж останніх десятиліть – аптеку ( № 14/13), житлові будинки № 16, 18, 19, 20, 26/14, 27, 28, 30, 33 та ін. Деякі зі споруд відбудовано у сучасних матеріалах. Незважаючи на втрати, вул. Спаська – одна з найбільш збережених історичних вулиць Подолу [1674].