Андріївська церква, 1747—62 (архіт., іст. мист.) Андріївський узвіз, 23. На краю правого підвищеного берега Дніпра, відіграє (з боку річки) роль основної архітектурної домінанти в панорамі західної (старокиївської) частини міста, органічно вписується в її ландшафт.
Садиба, 19 – поч. 20 ст. (архіт.). Вул. Верхній Вал, 16, 16-а, 16/4. На розі з Житньоторзькою пл. Складається з декількох споруд, зведених у різний час, які утворили прямокутник з великим внутрішнім подвір'ям.
Особняк, 19 ст. (архіт.). Вул. М. Грушевського, 14.
Житловий будинок, 1846 (архіт.). Крутий узвіз, 4. Міститься окремо на червоній лінії забудови вулиці, яка спускається до Бессарабської пл.
Олександрівський костьол, 1817—49 (архіт.). Вул. Костьольна, 17. На червоній лінії забудови вулиці. Головний фасад звернено в бік Хрещатика. Відіграє велику роль у формуванні панорами колишнього Верхнього міста з боку Дніпра та Хрещатика.
Садиба 1728, 1818—20, в якій містилася перша київська аптека, проживала родина Бунге (архіт., іст.). Вул. Притисько-Микільська, 7, 7-б. У ряді забудови вулиці, праворуч від аванплощі перед входом до Фролівського монастиря. З північного заходу прилягає до монастирської огорожі.
Контрактовий будинок (старий) 1799—1801, в якому відбулися установчі збори Міської управи і Української Національної Ради (архіт., іст.). Вул. Покровська, 4. На червоній лінії забудови вулиці, на ділянці ліквідованого саду. Зведений за проектом арх. О. Елдезіна для здійснення торговельних та майнових контрактів на щорічному ярмарку, переведеному 1797 із Дубна до Києва.
Особняк Коробкіна Ф. М., 1830-і рр. (архіт., іст.). Вул. П. Сагайдачного, 20/2. На розі з вул. Борисоглібською. Стара адреса — вул. Олександрівська, 46. Збудований за проектом арх. Л. Станзані для київського міщанина Ф. Коробкіна (Коробки), який придбав земельні ділянки у титулярного радника М. Бакланова та у С. Гудими. Поряд розташовувалися цегляний одноповерховий флігель з льохом і два дерев'яні льохи. 1844 власник підписав угоду про передачу в оренду верхнього поверху для розміщення Київської цивільної палати. Згодом продав садибу київській поштовій конторі.
Садиба Балабух, кін. 18—19 ст. (архіт., іст.). Вул. П. Сагайдачного, 27, 27-б. Стара адреса — вул. Олександрівська, 83. Складається з двох споруд: особняка Балабух (№ 27), розташованого вузьким фасадом на червоній лінії забудови вулиці, та колишнього заїжджого двору О. Іщенка (№ 27-б) — у глибині ділянки на розі з вул. Андріївською. Між ними розплановано невеликий сквер з парковою скульптурою «Запорожці» (1982, ск. Л. Орленко).
Парк ім Т.Г. Шевченка, 2-а пол. 19—20 ст. (містобуд.). Вул. Володимирська. Між вулицями Володимирською, Терещенківською, Л. Толстого і бульв. Т. Шевченка. Головний вхід — навпроти головного (червоного) корпусу Національного університету ім. Т. Шевченка. Пл. — бл. 5,5 га.
Садиба кін. 18 – поч. 20 ст., в якій проживали родини Вігелів, Іпсіланті, відомі діячі культури, містилася живописна школа Києво-Печерської лаври (архіт., іст.). Вул. Січневого повстання, 6, 6-а, 6-б. Периметральна забудова садибної ділянки, що включає житлові та господарські споруди, утворює замкнений простір двору. Головний будинок (№ 6) розташований на червоній лінії забудови вулиці, два бічні флігелі (№ 6-а і 6-б), один з яких з’єднаний вставкою з головним будинком, – на бічних межах садибної ділянки, торцевими фасадами винесені на червону лінію вул. Січневого повстання, у фронті забудови якої оформлено в’їзну браму між іншим флігелем і головним будинком.
Огорожа, 1-а пол. 19 ст. (архіт.). Проста дерев'яна монастирська огорожа зафіксована одним з найбільш ранніх іконографічних документів, що містить зображення монастиря, – планом Києва 1695. У 1758 коштом постриженої у черниці багатої аристократки Н. Долгорукової розгорнуто масштабні будівельні роботи зі зведення мурованої огорожі, що тривали довгий час.
Житловий будинок, 1838 (архіт.). Вул. Хорива, 5. На червоній лінії забудови пл. Житньоторзької з церквою Миколи Притиска (св. Миколи Мірлікійського), в садибі, що належала цьому храму. Споруджений за проектом арх. Л. Станзані, бічні і дворову прибудови зроблено у 2-й пол. 19 ст. Первісне планування поверхів анфіладне.
Миколи Притиска (Св. Миколи Мірлікійського) Церква - Житловий Будинок 1838 (архіт.). Вул. Хорива, 5. На червоній лінії забудови вулиці, неподалік від головного входу у церкву Миколи Притиска. Споруджений за проектом арх. Л. Станзані у формах, близьких до зразкових фасадів, рекомендованих для забудови міст Російської імперії.
Будинок митрополита 1727—1867, в якому проживали відомі церковні та державні діячі, містились управління Лаврського музею культів та побуту і Всеукраїнського музейного містечка, відділ станкового малярства музею, працювали і проживали відомі діячі науки і культури (архіт., іст.). Корпус № 2. Замикає з півдня соборну площу, східним торцем межує з церквою Благовіщення Пресвятій Богородиці (корпус № 86).
