Огорожа, 1-а пол. 19 ст.

Притисько-Микільська, 5

Її спорудили з північної, східної та південної сторін. Із заходу на косогорі лишалася проста дерев'яна огорожа. Значної шкоди монастирським будівлям завдала спустошувальна пожежа 1811. На відновлення монастиря з царської скарбниці було виділено значну суму грошей. До розробки проекту ремонтно-реконструкційних робіт у монастир (у т. ч. і для будівництва нової мурованої огорожі) був залучений арх. А. Меленський. Упродовж 1817– 20 за його проектом під орудою відомого київського підрядчика В. Сєрикова на північній, східній та південній межах монастиря зведено муровану огорожу, що включила на східній ділянці старовинну муровану дзвіницю над головним в'їздом у монастир. У той час територію монастиря збільшено; відповідно до нового плану забудови Подолу за регулярною системою, садибна ділянка набула майже прямокутного абрису. З північного та південного боків в огорожі влаштовано прості за формою брами зі сторожками. Із західного боку на косогорі відновлено дерев'яну огорожу. 1834 «для розведення саду та влаштування цвинтаря» до Флорівського монастиря приєднали територію «...стоящей впусте без пользы» всієї г. Киселівка, яку оточили дерев'яною огорожею за проектом арх. Л. Станзані. У кін. 1840-х – на поч. 1850-х рр. за проектом арх. П. Спарро на косогорі та на г. Киселівка дерев'яну огорожу замінено на муровану.
Споруджено на складному рельєфі, що спричиняло часті руйнування, місцями розібрано під час будівництва нових споруд. Збереглася лише на окремих ділянках: на південний схід від дзвіниці; вздовж вул. Хорива, де вціліла північна брама, лучкову арку якої розібрано.
Огорожа (вис. – бл. 3,0 м і товщ. – 0,6 м) змурована із жовто-рожевої цегли (0,28 х 1,25 х 0,07 м). Складається з квадратних у плані стовпів (товщиною у три цеглини) та стін (у дві з половиною цеглини), увінчаних простим уступчастим карнизом. З боку подвір'я збереглися гнізда для балок будівельного риштування або прилеглих колись до стіни монастирських споруд. Фасади побілено.
Являє значну історико-архітектурну цінність як витвір відомих архітекторів та невід'ємна складова частина архітектурного ансамблю монастиря [1811].

  • Автор: Михайло Дєгтярьов.

Також на цій вулиці