Церковна садиба вихо­дить на червону лінію забудови вули­ці північним боком. На її території міститься також сторожка. Дерев'яну церкву закладено 1882, освячено 1883, 1885–92 розширено двома притвора­ми (з заходу та півдня) та обкладе­но цеглою. 1900 за проектом єпархі­ального арх. Є, Єрмакова добудовано західний бабинець з наметовою дзві­ницею, обкладено цеглою. У плані хрещата, однобанна, з гранчастою ап­сидою та невеликими прибудовами у міжрукав’ях хреста. З заходу до бабинця прилягає прямокутний у пла­ні об’єм нижнього ярусу первісної дзвіниці (розібрана у 1920-х рр.). На поч. 1990-х рр. зведено нову дзвіницю. Основним елементом архітектурного вирішення фасадів є вікна з трапеціє­подібними перемичками і первісною формою віконних рам, облямованих профільованими лиштвами з лучкови­ми сандриками у раменах хреста і три­кутними в об'ємах. Наріжжя оформ­лено лопатками, між якими прясла стін вирішено у вигляді фільонок, за­вершених дентикулами. Будівлю опе­різує підвіконна тяга, увінчує карниз невеликого виносу. Дерев'яний вось­мерик, який завершують кокошники напівциркульної форми, перекриває увінчаний банею намет. Кути восьме­рика прикрашають плоскі фігурні ло­патки. Над апсидою, ризницею та паламарнею – декоративні бані. Пере­криття в усіх об'ємах плоскі. Хори розташовано у бабинці. Первісні іконо­стас та внутрішнє оздоблення церкви не збереглися.

Споруда – зразок невеликих парафі­яльних храмів у неоросійському стилі, містобудівний акцент колишнього передмістя Деміївки.

Церква має також історичне значення: 25 липня 1907 тут брала шлюб укра­їнська поетеса Леся Українка з музикознавцем-фольклористом К. Квіткою.

1922 церкву передано УАПЦ. З 1922 священиком був Ходзицький Дмитро Маркіянович (1886–1962). Ув’язнений 1929 та 1944. Українську парафію тут розпущено 1933. У березні 1942 настоя­телем храму був протоієрей Микола Саранча.

Тепер – діючий храм УПЦ Москов­ського патріархату.

• Єрмаков Є.
,
• Квітка К. В.
,
• Леся Українка
,
• Саранча М.
,
• Ходзицький Д. М.