Художнє училище, 1901—02 (архіт., іст.). Вул. Воровського, 2.

Народна аудиторія, кін. 19 — поч. 20 ст. (архіт., іст.). Вул. Воров­ського, 26.

Будинок Верховної Ради УРСР, 1936—39 (архіт., іст.). Вул. М. Грушевського, 5.

Житловий будинок 1912, в якому проживали родина Лучицьких, Лічков Л. С. (архіт., іст.). Вул. Інститутська, 27/6. У ряді суцільної забудови кварталу, фасади звернено на червоні лінії вул. Інститутської та Кріпосного пров.

Управління Південно-Західної залізниці, 1889 (архіт., іст.). Лисенка, 6. Серед рядової забудови, на червоній лінії вулиці, на ділянці, що була придбана 1886 під будівництво адміністративного корпусу правління Товариства Південно-Західної залізниці (ПЗЗ).

Політехнічний інститут, кін 19 – 20 ст. (архіт., іст.). Просп. Перемоги, 37. Первісна адреса — Брест-Литовське шосе. Історичне ядро комплексу розташовано вздовж просп. Перемоги між пров. Політехнічним, вулицями Політехнічною й Академіка Янгеля.

Житловий будинок, 1911 (архіт.). Вул. Саксаганського, 68/21. На розі з вул. Паньківською. Зведено у садибі А. Завадської за проектом арх. В. Рикова. Пізніше перепланований з перенесенням входів до сходових кліток з чолових фасадів на дворові.

Духовна семінарія (акаде­мія образотворчого мистецтва і архітектури) 1899—1901 (архіт., іст.). Вул. Смирнова-Ласточкіна, 20. На заломі вул. Смирнова-Ласточкіна (кол. Вознесенський узвіз) в напрямку Подолу, у глибині подвір'я.

Іподром, 1915-16 (архіт.). Вул. Суворова, 9. Первісно розміщений між біговим полем і вул. Суворова з головним фасадом на її червоній лінії. Ділянку під іподром вибрано на кол. еспланаді Старої Печерської фортеці.

Садиба 1914–17, в якій проживали відомі діячі науки і культури та громадсько-політичного життя (архіт., іст.). Вул. І. Франка, 17-а, 17-б, 17-в. Складається з головного будинку (№ 17-а) на червоній лінії забудови вулиці і розташованих паралельно йому двох флігелів (17-б, 17-в). Історія садиби простежується з 1880-х рр., коли нею володів дворянин П. Єзерський.

Садиба 1875–92, в якій проживали відомі діячі науки і культури (архіт., іст.). Вул. І. Франка, 31, 33. На розі з пл. Ботанічною. Прямокутна у плані ділянка розпланована згідно з генеральним планом 1866, спрямованим на формування забудови навколо Володимирського собору. У березні 1872 Міська управа передала за контрактом ділянку, що мала № 2, надвірному раднику О. Таргоні.

Троїцький народний будинок Київського товариства грамотності (тепер Київський національний академічний театр оперети), 1901-02. Вул. Червоноармійська, 53. Первісно мав № 51. На розі з вул. Жилянською, на червоній лінії забудови вул. Червоноармійської, до якої звернений головним фасадом. Споруджено з ініціативи Київського товариства грамотності. Кошти на будівництво виділило Міністерство фінансів (20 тис. крб.), пожертвували Лазарь Бродський (понад 12 тис. крб.), Київське губернське попечительство про народну тверезість (10 тис. крб.), Н. Терещенко (2569 крб.) та інші доброчинці.

Будинок митрополита 18 – поч. 19 ст., в якому проживали відомі церковні діячі, містилися Міністерства ісповідань УНР та Української Держави, Київський архітектурний інститут, Академія архітектури УРСР, працювали відомі громадсько-політичні, державні, культурні діячі, вчені (архіт., іст.).