Альтанка, 1897—98 (архіт.). У невеликому сквері біля підніжжя платформи Андріївської церкви. 

Реальне училище, 1858–61 (архіт., іст.).Вул. Велика Житомирська, 2.

Будинок Київського православного релігійно-просвітницького товариства 1903, в якому працювали Богдашевський Д. І., Гроссу М. С. (архіт., іст.). Вул. Велика Житомирська, 9. 

Прибутковий будинок Управлін­ня Києво-Софійського митрополичого дому кін. 19 — поч. 20 ст., в якому проживали Єрмаков Є. Ф., Іваницький К. Л. (архіт., іст.). Вул. Володимир­ська, 20/1.

Прибутковий будинок Управлін­ня Києво-Софійського митрополичого дому 1903—04, в якому проживали Вербицький О. М., Заболотний В. Г., Тацій О. О., Штейнберг Я. А. (архіт., іст.). Вул. Володимирська, 22.

ВОЗНЕСЕНСЬКА ЦЕРКВА, кін. 19 ст. (архіт., іст.). просп. Голосіївський (40-річчя Жовтня), 54.

Друге жіноче училище духовного відомства кін. 19 — поч. 20 ст., в якому працювали відомі діячі науки і культури (іст.). Вул. Десятинна, 4/6.

Інститут шляхетних дівчат 1838—43, в якому викладав Лисенко М. В., містилося управління НКВС УРСР, судили і розстрілювали жертв сталінського режиму (архіт., іст.). Вул. Інститутська, 1.

Особняк, 1900—10 (архіт.). Вул. Інститутська, 26. На червоній лінії наріжної ділянки вул. Інститутської й Виноградного пров. Збудовании у стилі модерн, за проектом арх. Є. Єрмакова. Одним із власників була М. Бродська.

Будинок Київського доброчинного товариства («Сулимівка»), 1833— 35 (архіт., іст.). Вул. Лютеранська, 16. На червоній лінії забудови вулиці зі значним схилом рельєфу.

Будинок Київського місцевого правління Російського товариства Червоного Хреста 1904, в якому містився Київський відділ Російського військово-історичного товариства і Київське товариство охорони пам'яток старовини і мистецтва (архіт., іст.). Вул. Московська, 1/2.

Прибутковий будинок Свято-Введенського жіночого монастиря, 1914 (архіт.). Вул. Московська, 38.

Будинок церковно-учительської школи (семінарії) 1903, в якому працювали Леонтович М. Д., Липківський В. К., Стеценко К. Г., навчався Міньківський О. 3. (іст.). Вул. Пугачова, 12/2

Київського єпархіального заводу церковних свічок будинок, 1902, 1906-08 (архіт., іст.). Вул. Притисько-Микільська, 2. Займає ділянку на розі з вул. Фролівською. На вул. Притисько- Микільській з тилу межує з садибою колишньої Київської духовної семінарії (вул. Костянтинівська, 5), на вул. Фролівській прилягає до чотириповерхового прибуткового будинку поч. 20 ст.

Покровська церква, 1902—06 (архіт., мист.). Пров. Мостицький, 2. На одному з пагорбів історичної місцевості Пріорка, що 1880 включена у межі міста. Назва храму, як і церкви на вул. Покровській, 7 (див. ст. 440), походить від свята Покрови Пресвятої Богородиці православної церкви. Споруджена на місці дерев'яної Димитрівської церкви коштом пріорських городників, пожертвування Київської міської думи та приватних осіб.

Будинок 1903, в якому містилася явочна квартира київського підпільного обласного комітету КП(б)У, проживав Каракіс Й. Ю. (іст.). Пров. Рильський, 5 На червоній лінії забудови вулиці. Чотириповерховий, цегляний, пофарбований житловий будинок з цокольним поверхом без приямків.

Макарія митрополита київського священномученика церква, 1897, 20 ст. (архіт., іст., мист.). Вул. Стара Поляна, 46. На г. Юрковиця на Татарці. Садиба з будівлями церкви та парафіяльної школи обнесена цегляною огорожею.

Садиба кін. 18 – поч. 20 ст., в якій проживали родини Вігелів, Іпсіланті, відомі діячі культури, містилася живописна школа Києво-Печерської лаври (архіт., іст.). Вул. Січневого повстання, 6, 6-а, 6-б. Периметральна забудова садибної ділянки, що включає житлові та господарські споруди, утворює замкнений простір двору. Головний будинок (№ 6) розташований на червоній лінії забудови вулиці, два бічні флігелі (№ 6-а і 6-б), один з яких з’єднаний вставкою з головним будинком, – на бічних межах садибної ділянки, торцевими фасадами винесені на червону лінію вул. Січневого повстання, у фронті забудови якої оформлено в’їзну браму між іншим флігелем і головним будинком.

Духовна семінарія (акаде­мія образотворчого мистецтва і архітектури) 1899—1901 (архіт., іст.). Вул. Смирнова-Ласточкіна, 20. На заломі вул. Смирнова-Ласточкіна (кол. Вознесенський узвіз) в напрямку Подолу, у глибині подвір'я.

Прибутковий будинок Софійського митрополичого дому 1904–13, в якому проживали відомі діячі науки і культури, громадсько-політичні та церковні діячі (архіт., іст.). Вул. Стрілецька, 7/6. Первісна адреса № 3, згодом 1-а, 1-б, 1-в. На червоній лінії забудови, на цвинтарі Софійського собору. Складається з трьох у різний час побудованих об'ємів.

Будинок Свято-Володимирського братства ревнителів православ'я, 1900–02 (архіт., іст.). Вул. Стрітенська, 2/8. На розі з вул. Стрілецькою, на червоних лініях забудови вулиць. Відіграє помітну роль в архітектурному оточенні ансамблю Києво-Софійського монастиря, візуально сприймається з його внутрішнього простору.

Феофанівський Свято-Пантелеймонівський монастир, 19—20 ст. (архіт., іст.). Вул. Академіка Лебедева, 10—30. На південно-західній околиці Києва, в історичній місцевості Феофанія. Розташований в зоні парку — пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Собор великомученика і цілителя Пантелеймона, 1904—14 (архіт.). Вул. Академіка Лебедева, 23-б.

Флорівський (Вознесенський) жіночий монастир, 16—20 ст. (архіт., іст., містобуд.) Вул. Притисько-Микільська, 5.  Біля підніжжя г. Флорівська (Замкова, Киселівка) з її східного боку. Формує панораму та силует правобережної частини міста.

Келії, 1902 (архіт.) Корпус № 2. На східній межі монастирської садиби, прилягають до північного фасаду надбрамної дзвіниці. Збудовані на місці ушкодженої пожежею монастирської проскурні за проектом арх. Є. Єрмакова підрядчиком М. Васильєвим. Нова споруда певною мірою зберігала функціональне призначення попередньої: одночасно з пекарнею тут було влаштовано келії пекарів та проскурні.