Прибутковий будинок Управлін­ня Києво-Софійського митрополичого дому 1903—04, в якому проживали Вербицький О. М., Заболотний В. Г., Тацій О. О., Штейнберг Я. А.

Володимирська, 22

На межі подвір'я Софійського собору, фасадом на Софійську пл. Побудований за проектом арх. Є. Єрмакова, належав Управлінню Києво-Софійського митро­поличого дому. Первісно на цьому місці були кузня заїжджого двору Софійського собору та частина цегля­ного муру 18 ст.

Чотириповерховий, цегляний, з під­валом, у плані наближається до Т-подібної форми. Односекційний, на схо­дову клітку кожного поверху виходять дві багатокімнатні квартири. Конструк­ція покрівлі — дерев'яні крокви. Офор­млення фасаду вирішено у стилі неоренесанс. Фасад розчленовано цент­ральною та двома симетрично розта­шованими бічними розкріповками. Площина стіни першого поверху об­роблена великомірним рустом, за висо­тою та членуванням пов'язана з цег­ляним муром подвір'я собору. Дру­гий та третій поверхи об'єднано пілястрами корінфського ордера та прикрашено пишним ліпним декором, в якому особливо виділяється обрамлен­ня вікон другого поверху з трикут­ними та лучковими, прикрашеними горельєфами жіночих голівок (цен­тральний ризаліт), сандриками. Витон­ченістю та чіткістю також вирізня­ються підвіконні вставки, виконані у вигляді балюстради. На верхньому по­версі для полегшення композиції на бічних розкріповках застосовано арко­ві вікна. Увінчує будівлю карниз, прикрашений спареними кронштейна­ми. Парадно, у вигляді порталу з трикутним фронтоном, оформлено вхід. Легкий ажурний орнамент мета­левих огорож доповнює архітектуру фасаду. В інтер'єрах квартир, вестибу­лі та на парадних сходах збереглося пишне ліпне оздоблення.

Будівля відзначається гармонією об'­ємів та деталей, але обмежує візуальне сприйняття Софійського собору.

1944 будинок був переданий як житло­вий для новоствореної Академії архі­тектури УРСР. Тут мешкали видат­ні архітектори та будівельники.

1944 – 58 у квартирі № 6 на третьо­му поверсі — Вербицький Олександр Матвійович (1875—1958) —архітектор, інженер, педагог, акад. АН УРСР (з 1945). Керував проектуванням та спо­рудженням залізничного вокзалу в Києві (1928—32) та інших будівель. Останні 40 років життя — на викла­дацькій роботі, професор архітектур­них факультетів київських інженерно- будівельного та художнього інститу­тів. Серед його учнів — архітектори М. Гречина, А. Добровольський, Г. Слуцький та ін.

1945 – 62 у квартирі № 4 на другому поверсі — Заболотний Володимир Гнатович (1898—1962) — архітектор, пре­зидент Академії архітектури УРСР (1945—56), акад. Академії будівництва та архітектури СРСР (з 1956). Проекту­вав та споруджував будинок Верхов­ної Ради УРСР (1936—39; Державна премія СРСР, 1940). У повоєнні роки проектував ряд об'єктів в Україні, у т. ч. будівлю Укоопспілки в Киє­ві на Хрещатику (1955—57; у співавт.). Брав участь у конкурсі проектів від­новлення Хрещатика. Автор праць з історії та теорії архітектури, голов­ний редактор «Нарисів історії україн­ського мистецтва» (1966). Посмертно удостоєний Державної премії УРСР (1971).

1945 - 67 — у квартирі № 5 на третьому поверсі — Тацій Олексій Олександро­вич (1903—67) — архітектор, чл.-кор. Академії архітектури УРСР.

Брав участь у проектуванні павіль­йону УРСР для Всесоюзної сільсько­господарської виставки в Москві (1937). Після Великої Вітчизняної війни 1941 – 45 рр. був автором конкурсного про­екту відновлення Хрещатика, брав участь у спорудженні кінотеатру «Київ» на Червоноармійській вул. (1952; у співавт.).

У 1940—50-х рр. в квартирі № 8 на четвертому поверсі — Штейнберг Яків Аронович (1896—1982)—архітектор, педагог, професор київських інже­нерно-будівельного та художнього інститутів. За його проектами збудо­вано другу поліклініку (1954) та де­кілька житлових будинків у Києві; санаторій «Україна» і закритий басейн у Гаграх (обидва 1957—58) тощо.

1993 на фасаді, ліворуч від парадного входу, встановлено меморіальну дош­ку з білого мармуру з барельєфним портретом В. Заболотного (ск. М. Шутілов, арх. Д. Антонюк).

Тепер житловий будинок, приміщення у підвалі зайняті комерційними закла­дами [355]. 

  • Автор: Михайло Кальницький, Тетяна Товстенко

Також на цій вулиці