Житловий будинок серед. 19–20 ст., в якому проживали Васнецов В. М., Сєтов Й. Я., Тарновський В. В., містилися Український клуб, клуб «Родина», Українське нау­кове товариство, провід ТУПу і УДРП(іст.). Вул. Володимирська, 42. На розі вул. Володимирської і Золотоворітського проїзду.

Житловий будинок рубежу 19— 20 ст., в якому містилася київська «Про­світа», проживали Волошинов О. Ф., Квітка К. В. (іст.). Вул. Воровсько­го, 10. На червоній лінії забудови вулиці.

Володимирський узвіз, 2. Купецьке зібрання, 1882 (Національна філармонія України) (архіт., іст.).

Житловий будинок 1910, в якому проживали О. Олесь, О. Ольжич. ВУЛ. Горького, 64/16

ВУЛ. Володимирська, 60. Головний корпус, 1837—43,(архіт., іст.).

Інститут шляхетних дівчат 1838—43, в якому викладав Лисенко М. В., містилося управління НКВС УРСР, судили і розстрілювали жертв сталінського режиму (архіт., іст.). Вул. Інститутська, 1.

Житловий будинок 1912, в якому проживали родина Лучицьких, Лічков Л. С. (архіт., іст.). Вул. Інститутська, 27/6. У ряді суцільної забудови кварталу, фасади звернено на червоні лінії вул. Інститутської та Кріпосного пров.

Житловий будинок 1910–11, в якому проживав П'ятигорович К. О. (архіт., іст). Вул. Мала Житомирська, 5. У ряді щільної периметральної забудови вулиці. Зведений 4-м Київським товариством квартировласників (засноване у жовтні 1909). Один з перших у місті кооперативних будинків.

Житловий будинок 2-ї пол. 19 ст., в якому містилося Київське відділення Російського музичного товариства, проживали і перебували відомі культурні та громадські діячі (архіт., іст.). Вул. Мала Житомирська, 7. У ряді щільної периметральної забудови вулиці.

Житловий будинок 1888, в якому містилися Музично-драматична школа Блуменфельда С. М., Музично- драматичне училище Лєсневич-Носової М. К. (архіт., іст.). Вул. Михайлівська, 16-а.

Будинок 1910-х рр., в якому проживала Олена Пчілка (іст). Вул. Овруцька, 6. Стоїть окремо в оточенні зелених насаджень. Двоповерховий, з великими прямокутними прорізами вікон. Симетричний головний фасад межує з вузьким хідником розширеної проїжджої частини вулиці. Східний бічний фасад має тригранний ризаліт з добудованими дерев яними заскленими верандами на поверхах. Складна конфігурація плану зумовлена внутрішньою структурою квартир, які мали виходи на подвір'я.

Особняк 2-ї пол. 19 ст., в якому проживав Бобинський Г.А. (архіт., іст.). Вул. Овруцька, 29. На червоній лінії забудови вулиці. В різний час ділянка належала інженерові шляхів сполучень А. Тільтіну та лікарю О. Лур'є.

Садиба 2-ї пол. 19 ст., в якій проживав Лисенко М. В. (архіт., іст.). Вул. Рейтарська, 19-а, 19-б. Складається з двох будинків, розташованих поряд на червоній лінії забудови вулиці. Історія садиби відома з 1830-х рр., коли її власником за двома купчими — 1829 та 1830 — став титулярний радник П. Чернявський. На ділянці стояли два дерев'яні житлові будинки та сарай.

Будинок 2-ї пол. 19 ст., в якому містилося київське літературно-артистичне товариство (іст.). Вул. Рогнідинська, 1/13. На червоній лінії забудови вулиці. Належав князю Б. Мещерському. Первісно двоповерховий з мезоніном і підвальним поверхом, цегляний, тинькований, У радянський час перебудований з розширенням мезоніна й надбудовою четвертого поверху.

Житловий будинок 1894, в яко­му проживали Гвоздик М. В., Лисенко М. В., Лисенко О. М., Рильський М. Т. (архіт., іст.).  Вул. Саксаганського, 95-б.  У глибині внутрішньоквартального простору, в другому ряді забудови вулиці, прилягав до флігеля суміжної ділянки № 93. До 1900 мав № 89. Са­диба виникла 1859 під час забудови «Нового Строєнія», належала міщан­ці М. Сидоренко, 1894 - 1912 — апте­карському помічнику М. Гвоздику.

Житловий будинок 1898 - 99, в якому проживали Бердяєв С. О., Лоначевський - Петруняка Т. І. (архіт., іст.). Вул. Саксаганського, 96. На червоній лінії забудови вулиці. Споруджено як прибутковий будинок техніка-будівельника М. Клуга за його власним про­ектом.

Житловий будинок 1889, в яко­му проживали родина Косачів, Хитрово М. С., містилася редакція журналів «Рідний край», «Молода Україна» (архіт., іст.). Вул. Саксаганського, 97. На червоній лінії забудови вулиці, пра­вим крилом приблокований до будинку № 99, ліворуч — вільна від забудови ділянка.

Духовна семінарія (акаде­мія образотворчого мистецтва і архітектури) 1899—1901 (архіт., іст.). Вул. Смирнова-Ласточкіна, 20. На заломі вул. Смирнова-Ласточкіна (кол. Вознесенський узвіз) в напрямку Подолу, у глибині подвір'я.

Пам'ятник Шевченку Т. Г. 1977 (мист.). Вул. Смирнова-Ласточкіна, 20. Перед головним корпусом Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури. Автори — ск. М. Лисенко, різьбяр по каменю А. Клименко. Вис. погруддя — 1,0 м, пілона — 2,30  м, стилобата — 0,15 м.

Житловий будинок 1894-95, 1909, в якому проживали відомі діячі науки і культури, громадсько-політичного життя (архіт., іст.). Вул. Л. Толстого, 23/1 На розі з вул. Паньківською. Первісна велика садиба виходила і на вул. Тарасівську, пізніше була поділена.

Пивоварний Завод Акціонерного Товариства - Будинок головної контори 1872 — 73, в якому бували Термен О. Ф., Хряков М. Г., проживав і працював Михальчук К. П. (архіт., іст.). По фронту заводської садиби. Зведений арх. В. Ніколаєвим разом з іншими спорудами першої черги забудови заводу. Двоповерховий, цегляний, пофарбований, у плані прямокутний.

Троїцький народний будинок Київського товариства грамотності (тепер Київський національний академічний театр оперети), 1901-02. Вул. Червоноармійська, 53. Первісно мав № 51. На розі з вул. Жилянською, на червоній лінії забудови вул. Червоноармійської, до якої звернений головним фасадом. Споруджено з ініціативи Київського товариства грамотності. Кошти на будівництво виділило Міністерство фінансів (20 тис. крб.), пожертвували Лазарь Бродський (понад 12 тис. крб.), Київське губернське попечительство про народну тверезість (10 тис. крб.), Н. Терещенко (2569 крб.) та інші доброчинці.

ПАМ'ЯТНИК ЩОРСУ М. О.  1954 (мист.). Бульв. Т. Шевченка. На цент­ральній осі бульвару, поблизу його пе­ретину з вул. Комінтерну. Спорудже­ний на місці демонтованого 1918 пам'ятника підприємцю і меценату гра­фу О. Бобринському (частково викори­стано його постамент). Відкритий під час святкування 300-річчя т. зв. воз­з'єднання України з Росією.