Пам'ятник Шевченку Т. Г. 1977
Шевченко Тарас Григорович (1814— 61) — поет і прозаїк, художник, мислитель. Життя і діяльність Кобзаря пов'язані з Києвом, в якому він бував ще у 1820-х рр. разом із своїм поміщиком П. Енгельгардтом. Після закінчення навчання в Імператорській АМ у Санкт-Петербурзі працював в 1845—47 у Тимчасовій комісії для розгляду давніх актів при Київському університеті, з 1846 брав участь у діяльності таємного Кирило-Мефодіївського братства. У цей час створив серію краєвидів Києва і замальовок архітектурних пам'яток України, портрети, написав низку поетичних творів. У сучасному пров. Т. Шевченка, 8-а зберігся будинок, де мешкав митець. У ньому і на вул. Вишгородській, 5 (поет зупинявся 1859) створено меморіальні музеї — філіали Національного музею Т. Шевченка. Ім'ям Т. Шевченка названо також бульвар, площу, парк, університет, оперний театр тощо. Гіпсове погруддя Т. Шевченка, встановлене 1964, у 1977 переведене у мармур (після смерті автора) А. Клименком. Композиція відтворює відомий станковий портрет, створений ск. М. Лисенком 1945 (зберігається у Національному художньому музеї України). Ще одне його повторення — бронзовий пам'ятник Т. Шевченкові — відкрито у Парижі. Погруддя митця встановлено на вертикальному, прямокутному у плані гранітному пілоні. Образна система портрета ґрунтується на поширеній у радянській пластиці тенденції зображувати Кобзаря з грізно-насупленим поглядом і низьким нахилом голови, що мало демонструвати антисамодержавний бунтарський характер його творчості. Плечовий зріз композиції заховує алюзію зв'язаних рук — містка алегорія біографії Т. Шевченка. Реалістичне за стильовими ознаками моделювання об'ємів із застосуванням толерантного узагальнення другорядних елементів скульптурної форми пов'язане з харківською скульптурною школою, започаткованою Л. Блох, яка навчалась у французького ск. О. Родена. В її майстерні М. Лисенко перейняв високе розуміння класичної спадщини. Пам'ятник камерно-станкового характеру утворює моноекспозицію у невеликому сквері біля навчального закладу
Також на цій вулиці
-
Будинок 1895, в якому проживав Богомазов О. К.
Смирнова-Ласточкіна, 18
-
Житловий будинок 1893, в якому проживав Моргілевський I. В.
Вул. Смирнова-Ласточкіна, 13
-
Житловий будинок, кін. 19 ст— поч. 20 ст.
Смирнова-Ласточкіна Вулиця, 26
-
Церква, 11 ст.
Смирнова-Ласточкіна, 20
-
Духовна семінарія (академія образотворчого мистецтва і архітектури) 1899—1901
Смирнова-Ласточкіна, 20
-
Пам'ятник репресованим митцям 1996
Смирнова-Ласточкіна, 20