У рядовій забудові вулиці на розі з колишнім пров. Запланним, перетвореним на поч. 20 ст. на внутрішньоквартальний проїзд. Садиба належала київському міщанину Я. Федорину. 1891—92 дворянин, присяжний повірений Л. Грабовський купив за роздільними актами дві ділянки — у Я.Федорина (№ 16-а) та у міщанки Н. Просняченкової (№ 16-б), утворивши таким чином нову садибу. 1909 садиба № 16-а перейшла у власність Н. Мазаракі.
Житловий будинок зведений за проектом техніка-арх. А. Краусса на замовлення Я. Федорина разом зі службовим корпусом із льодовнею (не зберігся). На поч. 20 ст. дещо переплановано перший поверх, змінено місця під'їзду і входу. На першому поверсі були майстерні з пошиття одягу, виготовлення штучних квітів тощо. У 1990-х рр. перший поверх і напівпідвал пристосовано під торговельні приміщення й облицьовано плитами сірого вапняку.
Через перепад рельєфу будинок три-, чотириповерховий (частково з напів-підвалом), цегляний, пофарбований, у плані Г-подібний, двосекційний, з чотирма сходовими клітками (дві з них — колишні чорні), з чотирма квартирами у центральній секції та двома — у бічній, кожна з яких має парадні й чорні входи. Перекриття дерев'яні, покрівля бляшана по дерев'яних кроквах. Оформлений у цегляному стилі. Головний симетричний фасад розчленовано центральною й бічними розкріповками на дві віконні осі, увінчаними невеликими аттиками. Нижній поверх з проїздом на правому фланзі позбавлений архітектурного декору. Всю площину інших поверхів розкреслено гладенькими лопатками з верхніми накладними ступінчастими деталями. Між другим і третім поверхами проходить карнизний гурт. Прямокутні віконні прорізи та дверний отвір оздоблено замковими каменями. Будинок завершує антаблемент з аркатурним фризом, рисунок якого тотожний декоративним зубчикам дрібніших членувань. Симетрію загальної композиції посилюють чотири балкони з простими металевими ґратами. В інтер'єрі окремих приміщень збереглися ліплені розетки й карнизи. Є типовим зразком прибуткового будинку кін. 19 ст.
У кін. 19 ст. в будинку містилася Музично-драматична школа Блуменфельда Станіслава Михайловича (1850— 98) — піаніста, композитора, педагога. Австрійський підданий. З 1885 викладав гру на фортепіано в Інституті шляхетних дівчат, водночас до поч. 1890-х рр. торгував музичними інструментами. Жив на вулицях Інститутській, 30 і Банковій, 3 (будинки не збереглися).
1983 відкрив власну школу, яка проіснувала до 1902. Складалася з музичного і відкритого 1894 драматичного відділів. У закладі працювали відомі діячі культури: на музичному відділі у класі сольного співу — оперні співаки К. Массіні (Веденяпіна), К. Прохорова- Мауреллі; хорового співу — С. Блуменфельд; фортепіано — С. Блуменфельд, М. Лисенко; скрипки — К. П'ятигорович; віолончелі — І. Шебелик; теорії та історії музики і сольфеджіо — Г. Любомирський; на відділі драми дикцію, декламацію і сценічну практику викладали актори А. Долинов, Є. Недєлін та ін. Викладачі і учні школи по-ставили на сцені театру «Соловцов» кілька вистав, влаштовували публічні концерти, у т. ч. хору під керівництвом С. Блуменфельда. Серед вихованців були оперний співак Г. Внуковський, композитор і диригент О. Кошиць. Після смерті засновника школа містилася на сучасній вул. Л. Толстого, 1.
На поч. 20 ст. у цьому будинку проживала Лєсневич-Носова Марія Каетанівна — піаністка, педагог; містилося засноване нею Музично-драматичне училище. Мало підготовче, музичне, драматичне відділення, оперний клас. Навчання було платне, у хоровому класі драматичного відділення — безкоштовне. Крім М. Лєсневич-Носової, яка викладала гру на фортепіано, в училищі працювали відомі діячі культури: актор і режисер М. Соловцов (директор до 1902), літератор Г. Александровський (історія театру), актори М. Багров, Є. Недєлін, М. Старицька (дикція, декламація, сценічна гра), хормейстер і композитор О. Глуховцев (хоровий спів) та ін. З 1905 училище розміщувалося в садибі на вул. Софійській, 25-а, 25-б, з 1906 — на вул. Хрещатик, 13 (будинок не зберігся). М. Лєсневич-Носова мешкала пізніше на вул. Прорізній, 11 (будинок не зберігся). За цією ж адресою продовжувало діяти й училище.
Тепер у напівпідвалі — кафе «Терен», сервісний центр «Спорттекс» [813].

• Александровський Г. В.
,
• Багров М. Ф.
,
• Блуменфельд С. М.
,
• Глуховцев О.
,
• Грабовський Л.
,
• Добровольський А. В.
,
• Лєсневич-Носова М. К.
,
• Лисенко М. В.
,
• Любомирський Г. Л
,
• Мазаракі Н.
,
• Массіні К. А.
,
• Недєлін Є. Я.
,
• П'ятигорович К. О.
,
• Просняченкова Н.
,
• Прохорова-Мауреллі К.
,
• Соловцов М. М.
,
• Старицька М. М.
,
• Федорин Я.
,
• Шебелик І.