Ідентичні за рішенням будинки споруджені за проектом арх. Д. Дяченка. Гуртожиток № 2 (№ 10) (правий бік двору) розраховано на 125 кімнат заг. пл. 2,75 тис. кв. м., гуртожиток № 3 (№ 6) (лівий бік двору) — на 154 кімнати заг. пл. 2,7 тис. кв. м. Триповерхові на цокольному поверсі, цегляні, тиньковані, пофарбовані, у плані симетричні, П-подібні, складаються з трьох призматичних об'ємів, що утворюють курдонер з боку подвір'я. Перекриття пласкі, дерев'яні, дахи вальмові шиферні. Внутрішнє планування коридорне з двобічним розташуванням кімнат, з головними входами по осі курдонера та двома сходовими клітками в місцях прилягання центрального й бічних об'ємів, на які ведуть додаткові входи на зовнішніх фасадах. Вирішені у стриманих класицистичних формах із включенням окремих елементів неоукраїнського стилю (трапецієподібне обрамлення вікна над центральним входом, картуші і волюти над входами на сходові клітки тощо). Композиція фасадів ярусна ритмічна. Грубо оброблений цоколь завершено масивним валиком. Простінки на поверхах оформлено високими пілястрами, що підтримують круговий карниз. Осі головних прямокутних отворів входу підкреслено прямими аттиками. Рядові вікна великі прямокутні. Сходові клітки з арковими вхідними отворами на тильних фасадах освітлено суцільним вертикальним заскленням. Будинки гуртожитків, що відбивають специфіку розвитку вітчизняної архітектури та містобудування 1920— 30-х рр., мають цінність як первісні об'єкти комплексу сільськогосподарської академії.

Тепер — гуртожитки НАУ [1596].