Будинок поч. 20 ст., в якому проживав їжакевич І. С.
У 1905-56 тут мешкав Іжакевич Іван Сидорович (1864-1962) — живописець і графік, народний художник УРСР (з 1951). У 1903 він купив ділянку землі, на якій почав будувати дерев'яний будинок (згодом обкладений цеглою, зберігся без змін). Цей період життя художника відзначено створенням видатних творів у галузі книжкової графіки, які яскраво відбивають життя і побут українського народу. Значну їх кількість опубліковано до 1917 в журналі «Нива». 1902-09 митець разом з художниками Г. Паповим та А. Лаковим розписував Трапезну палату з церквою Антонія і Феодосія Києво-Печерської лаври: намалював для кіота церкви «Собор преподобних печерських» і «Собор Архангела Гавриїла» (не збереглися), зображень в кругах підбанного пояса — пророків і прабатьків; 14 зображень у медальйонах під картинами кутових ніш: «Воскресіння», «Різдво», «Хрещення», «Стрітення»; у Трапезній палаті — зображення печерських преподобних: Марка-гробокопа, Нестора-літописця, Никодима, Луки Економа, Спиридона, Прохора Лебедника та ін. 1906 під його керівництвом у церкві Всіх Святих над Економічною брамою в Лаврі виконано сюжетні та орнаментальні композиції. Велике місце в роботах митця посідають ілюстрації до класичних творів української літератури: «Кобзаря» Т. Шевченка, «Бориславських оповідань» І. Франка, «Лісової пісні» Лесі Українки, «Енеїди» І. Котляревського, творів М. Гоголя, М. Коцюбинського та ін. 1939 вийшло ювілейне видання «Кобзаря», для якого художник виконав понад тридцять ілюстрацій.
Серед найвидатніших робіт митця 1930-х рр.— 15 панно-картин на тему «Історія землі» для Геологічного музею АН УРСР. Аналогічні твори зроблено і для інших музеїв, зокрема, для Державного історичного музею УРСР у Києві — «Рада роду», «Литовський князь перед воротами Києва», «Повстання у Галичині», «Повстання киян у 1113». Картини цього періоду: «Кий, Щек, Хорив і сестра їхня Либідь» (1907), «Тарас Шевченко — пастух» («Мені тринадцятий минало...»; 1935), «Повстання гайдамаків» (1939), «Катерина» (1952) та ін. Ряд творів художник присвятив архітектурним пам'яткам Києва. Після зведення 1906 Покровської церкви на Пріорці митець зробив там розписи. 1947 на замовлення настоятеля Г. Єдлінського написав ікони для Макаріївської церкви на Татарці: «Богоматір. Несподівана радість», священомученика Макарія, святителя Миколи Мирлікійського. Будинок відвідували видатні представники російської та української культури (Остап Вишня, Ф. Красицький, В. Касіян, М. Реріх та ін.). Тепер у будинку мешкають онуки художника [225]