Усі три лінії оборони Києва були створені за директивою командувача Південно-Західного фронту генерал-полковника М. Кирпоноса від 24 червня 1941 для захисту міста від нацистських загарбників всіма засобами на випадок, якщо війська фронту не втримають перших двох ліній оборони. Єдина з трьох вона мала вигляд замкненої лінії, що проходила безпосередньо по околицях міста: від Дніпра через Деміївку, Відрадний, Святошин, Сирець, Куренівку, Оболонь, Райдужний, Позняки і знову виходила до Дніпра поблизу Осокорків. Довжина лінії оборони - 32 км. Складалася з 10 оборонних районів, у кожному з яких було збудовано 20 дзотів, шість стрілецьких вогневих точок, п'ять спостережних пунктів. Було обладнано шість позицій для протитанкових гармат, викопано бл. 10 км протитанкових ровів, поставлено дротяні загородження у два-три ряди. Будівництво тривало протягом серпня і більшої частини вересня 1941. В ньому брали участь цивільне населення, бійці народного ополчення і винищувальних батальйонів, сформованих у Києві. Останні й зайняли оборону на цій лінії на початку серпня 1941. Під час другого і третього наступів гітлерівців на Київ тут також тримали оборону частини 27-ї армії Південно-Західного фронту за підтримкою кораблів Дніпров-ського загону Пінської військової флотилії. Центрами стійкого опору стали Осокорки, Вишеньки, Теличка, Деміївка, Голосіїв. Внаслідок оточення великого угрупування військ Південно-Західного фронту 21 вересня 1941 Червона армія залишила Київ, тому третя лінія оборони лише частково відіграла ту роль, яка їй відводилась у планах захисту міста.
1965 в районі Деміївки, де проходила третя лінія оборони Києва, відкрито пам'ятний знак. На цегляному двоступінчастому стилобаті, облицьованому керамічною плиткою, встановлено природний камінь, в який вмонтовано анотаційну дошку (арх. Е. Бєльський) [989].