Будинок зведено за проектом інж.-будівельника М. Янишевського на кошти, які заповів київський підпри-ємець та філантроп Гладинюк Григорій Пантелеймонович (1833—1911). Закладу присвоїли ім'я заповідача. На поч. 1920-х рр. споруджено додатковий двоповерховий корпус, з'єднаний з основною будівлею критим переходом. Триповерховий, цегляний, тинькований, у плані близький до Ш-подібного. Оздоблений у стилі неоампір. Головний фасад симетричний, розкріпова- ний з виділенням центрального та флангових ризалітів. Центральний ризаліт увінчаний ступінчастим аттиком, флангові — прямими. Площина стіни першого поверху оброблена рустом. Вікна прямокутні. У центральному ризаліті між другим і третім поверхами вміщено ліплені зображення смолоскипів та вінків.
Споруда — цінна пам'ятка архітектури громадського призначення поч. 20 ст.
Притулок-ясла призначався для проживання 40 немовлят та 40 малолітніх дітей, покинутих батьками. Перші два поверхи відводилися для вихованців, третій — для квартир персоналу та службових приміщень. Планування давало змогу під час епідемічних захворювань поділити весь об'єм будівлі на три ізольовані секції. До комплексу притулку-ясел входили також окрема будівля шпиталю та карантинна палата для новоприбулих. Доброчинний заклад не був створений у цьому будинку через початок 1-ї світової війни. 1915 тут влаштували шпиталь для поранених солдатів.
З 1922 тут містився Науковий інститут селекції, 1930—34 — Український науково-дослідний інститут цукрової промисловості, 1934—45 — Всесоюзний науково-дослідний інститут цукрової промисловості, 1945—92 — Всесоюзний науково-дослідний інститут цукрових буряків, з 1992 — Інститут цукрових буряків Української академії аграрних наук.
Одним із засновників і першим директором інституту був Колкунов Володимир Володимирович (1866—1939) — вчений-біолог, ботанік та фізіолог, організатор селекційно-насіннєзнавчої справи в Україні, член Міжнародного товариства селекціонерів. У цей період — професор КСГІ (з 1922). Автор наукових праць з питань підвищення засухо- та холодостійкості рослин, врожайності і цукристості буряка та ін.
У цьому будинку також працювали відомі вчені.
1931-41, 1944—70 — Бузанов Іван Феоктистович (1903—84) — фізіолог рослин, акад. УАСГН (з 1957), акад. ВАСГНІЛ (з 1956), заслужений діяч науки УРСР (з 1978). З 1931 — співробітник, 1937—41 — завідувач відділу селекції й генетики, 1941—70 — директор інституту. Досліджував проблеми зростання врожайності, поліпшення якості цукрових буряків, створення нової форми однонасінних сортів і гібридів, що відкрило широкі перспективи для механізації виробництва цукрових буряків. Відзначений Ленінською премією (1960). Кабінет вченого містився в кімнаті № 211.
1922—37 — Вотчал Євген Пилипович (1864—1937) — ботанік, фізіолог рослин, акад. ВУАН (з 1921), один із засновників інституту, організатор лабораторії біохімії та фізіології. Одночасно завідувач кафедр КСГІ (1922—30; лісотехнічного — 1930—32) і Київського медичного (1920—30) інститутів. Основоположник української школи ботаніків-фізіологів. Досліджував проблеми фізіології цукрових буряків, підвищення їхньої засухостійкості, динаміки накопичення та переміщення цукру.
1922-29 — Малюшицький Микола Кирилович (1872—1929) — ботанік, акад. АН БСРР (з 1928). Один із засновників і дійсний член інституту. Одночасно у ці роки завідувач кафедри рослинництва КСГІ, керівник відділу селекції та прикладної ботаніки Київської крайової сільськогосподарської дослідної станції. Досліджував проблеми селекції картоплі, використання мінеральних добрив у сільському господарстві.
1930—41, 1944—46 — Муравйов Володимир Павлович (1885—1963) — фітопатолог і селекціонер, чл.-кор. АН УРСР (з 1951). Завідувач лабораторії фітопатології (1930—44), відділу захисту рослин (з 1944) інституту. Одночасно викладав у Київському університеті (1932—35). Вперше науково обґрунтував та запровадив у практику комплексну систему заходів боротьби з хворобами цукрових буряків, розробив методику їхньої селекції та підвищення імунітету. Кабінет вченого містився в кімнаті № 107.
1922-41, 1944—50 — Оканенко Аркадій Семенович (1894—1982) — вчений у галузі біохімії та фізіології рослин, чл.-кор. АН УРСР (з 1967), заслужений діяч науки УРСР (з 1974). З 1922 — співробітник, 1937—50 — завідувач лабораторії біохімії та фізіології, де під його керівництвом і за безпосередньою участю проводилися дослідження фі-зіологічних особливостей цукрових буряків, завдяки чому вперше у світі було встановлено закономірності цукронагромадження і врожайності залежно від фізіологічної активності цукрових буряків. Одночасно викладач Київського університету (1944—48), співробітник Інституту фізіології та агрохімії рослин АН УРСР (з 1946, тепер Інститут фізіології рослин і генетики НАН України). Кабінет вченого містився у кімнаті № 106.
Тепер комплекс займають Інститут цукрових буряків УААН та інші установи [1165].

• Бузанов І. Ф.
,
• Вотчал Є. П.
,
• Гладинюк Г. П.
,
• Колкунов В. В.
,
• Малюшицький М. К.
,
• Муравйов В. П.
,
• Оканенко А. С.
,
• Янишевський М.