Цегляний, п'ятиповерховий, з підвалом та бічним проїздом на подвір'я. Перекриття плоскі, залізобетонні. Близька до Т-подібної форма плану зумовлена затисненою ділянкою забудови й сусідством Катерининської церкви.
Об'ємно-просторова композиція будинку поєднує реалізацію можливостей нових будівельних матеріалів (великі прогони бетонних перекриттів, широке стрічкове вертикальне засклення) і творчого використання стилю модерн та стилізованих форм ам-пірної архітектури у вирішенні головного фасаду та інтер'єра вестибуля: доричний ордер з «трофеями» в метопах та симетричні фігури Слави в оздобленні порталу головного входу, декоративні портики з вазами на рівні другого поверху, грифони й обеліски аттика (поновлені). Головний фасад тинькований, цоколь облицьовано тесаним гранітом. Будинок мав центральне опалення, вантажні та пасажирські ліфти, електричне освітлення тощо.
У забудові великої просторої площі пам'ятка виділяється внаслідок точно знайденої масштабності, виразної композиції фасаду, опрацьованості архітектурних деталей, скульптурного й декоративного оздоблення. Вважається однією з найкращих київських будівель.
1926 на базі величезної кількості зразків промислової продукції, експонованої на контрактовому ярмарку, в приміщеннях цього будинку виник спочатку музей, згодом (1929)—Державний науково-дослідний інститут економіки, техніки й раціоналізації торгівлі. Пізніше приміщення були орендовані Київським експериментальним заводом харчових машин та іншими установами. Деякий час тут містився Театр естради й літературно - музичний театр «Діалоги» (нині у Центрі мистецтв «Славутич»),
1995 здійснено реставрацію (архітектори Ю. Дмитревич, М. Стеценко) новим орендарем — Управлінням НБУ по Києву та Київській обл. [656]. 

• Ейснер В.