Інститут проблем матеріалознавства ім. І. Францевича
Комплекс споруд інституту складається з семи корпусів, побудованих у 1964—70-і рр. Заклад засновано 1955 як Інститут металокераміки і спецсплавів АН УРСР на базі Лабораторії спеціальних сплавів АН УРСР (утворена 1952 з відділу фізико-хімії металургійних процесів Інституту чорної металургії АН УРСР). З 1964 — Інститут проблем матеріалознавства АН УРСР (тепер -НАН України), з 1985 — ім. І. Францевича.
В корпусі «Б» (споруджений 1976 у глибині подвір'я; шестиповерховий, панельний) працювали: 1976—84 — Арбузов Мойсей Петрович (1908—84) — вчений у галузі фізики металів, чл.-кор. АН УРСР (з 1967). З 1962 — завідувач відділу фізичних досліджень інституту. Наукова діяльність ученого присвячена вивченню фізичної природи процесів, що супроводжують термообробку сталей, жароміцних і магнітожор стких сплавів і тугоплавких сполук. Працював у кімнаті № 316.
1975-89 Пилянкевич Олександр Миколайович (1933—89) вчений у галузі матеріалознавства, чл.-кор. АН УРСР (з 1976). В інституті — з 1955, з 1968 — завідувач відділу, одночасно з 1969 заступник директора. Відзначений премією ім. І. Францевича АН УРСР (1989). Наукові праці — з теорії і практики електронної мікроскопії та її застосування до вивчення тугоплавких матеріалів, з історії техніки. Кабінет ученого містився в кімнаті № 302.
1973 - 85 — Францевич Іван Микитович (1905 -85) — вчений у галузі фізичної хімії і матеріалознавства, акад. АН УРСР (з 1961), заслужений діяч науки і техніки УРСР (з 1965), Герой Соціалістичної Праці (1969). Засновник і перший директор інституту (1955—73), пізніше — завідувач відділу. У цей період відзначений Державною премією УРСР (1969). Наукові праці присвячено дослідженням у галузі фізики твердого тіла, електрохімії, кінетики гетерогенних реакцій і каталізу, хімії поверхневих явищ і корозії. Розробив технологічний процес отримання залізних порошків універсального призначення і на їхній основі — металокерамічних виробів нового типу. Фундатор наукової школи. Президією АН УРСР засновано премію ім. І. Францевича (1995). Кабінет ученого містився в кімнаті № 322.
У корпусі «В» (чотириповерховий, цегляний, розташований у глибині подвір'я) працював Єременко Валентин Никифорович (1911-92) - вчений у галузі фізичної хімії, акад. АН УРСР (з 1968), заслужений діяч науки УРСР (з 1974). В інституті - з 1952, завідувач відділу до 1988, одночасно — у 1961 - 66 — заступник директора. 1988 - 92 — радник при дирекції інституту. Відзначений Державними преміями УРСР (1975, 1985), преміями ім. Є. Патона (1973) та ім. І. Францевича (1988) АН УРСР. Зробив значний внесок у дослідження термодинамічних властивостей сплавів, побудову діаграм стану багатьох подвійних і потрійних металевих систем. Кабінет ученого у 1988—92 містився в кімнаті № 228.
У корпусі 4 (триповерховий, цегляний, розташований у глибині подвір'я) працював Самсонов Григорій Валентинович (1918-75) — вчений у галузі матеріалознавства, чл.-кор. АІІ УРСР (з 1961), заслужений діяч науки і техніки УРСР (з 1968), голова Відділу технічних наук АН УРСР (1961—63). В інституті з 1956. З 1958 — завідувач відділу, одночасно з 1961 — заступник директора. Відзначений Державною премією УРСР (1969), премією ім. Є. Патона АН УРСР (1971). Наукові праці присвячено кристалохімії, порошковій металургії, технології рідкісних металів і тугоплавких сполук. Досліджував фізико-хімічні основи утворення тугоплавких сполук, фізичні і фізико-хімічні властивості і будову боридів, карбідів, нітридів. Кабінет вченого містився в корпусі № 4 (тепер - «Самсонівський») у кімнаті № 230 (тепер — меморіальна).
1991 на центральній алеї скверу, розташованого перед адміністративним корпусом інституту, споруджено бронзове погруддя І. Францевича [555].
